Фемістій
Фемістій (*317 — † 388) — давньогрецький філософ та ритор, політичний діяч Римської імперії пізньої доби.
| Фемістій | |
|---|---|
| лат. Themistius грец. Θεμίστιος | |
| Народився | 317[3][1][4] Пафлагонія, Туреччина |
| Помер | 388[1][2] Константинополь, Стародавній Рим |
| Країна | Стародавній Рим |
| Діяльність | філософ, політик, письменник, оратор, військовослужбовець, фізик, логік |
| Відомий завдяки | філософія |
| Знання мов | давньогрецька |
| Посада | давньоримський сенатор[d] і претор |
| Конфесія | давньоримська релігія |
Життєпис
ред.Народився у Пафлагонії, що у Малій Азії, у родині відомого вчителя та філософі Євгена. Батько став першим вчителем Фемістія. Після періоду навчання він деякий час подорожував по Малій Азії. Тут у 347 році у м. Анкіра (Галатія) він зустрівся з імператором Констанцієм II й перейшов на державну службу. В цьому ж році Фемістій оселяється у Константинополі.
Незважаючи на те, що Фемістій був язичником, у 355 році імператор робить його сенатором. У 358–359 роках займав посаду проконсула Константинополя. А у 361 році Констанцій II надав йому преторіанський ранг.
За правління імператора Юліана (361 — 363 роки) Фемістій продовжував залишатися на державній службі. Після смерті Юліана Фемістій вірно служив імператорам Йовіану, Валенту. У 377 році очолив посольство до Риму, де вів перемовини з імператором Граціаном від імені імператора Валента щодо спільних дій проти готів. Своє становище Фемістій зберіг й за імператора Феодосія I, який у 384 році зробив його префектом Константинополя. Незабаром імператор призначив Фемістія вихователем свого спадкоємця — майбутнього імператора Аркадія. У 387–388 роках під час походу Феодосія I проти узурпатора Магна Максима він доручив Фемістію опікуватися Аркадієм.
Творчість
ред.Фемістій складав багато схвальних промов про імператорів за часи яких знаходився на державній службі. Всього 35 таких промов. Від нього збереглися «Парафрази» (тобто перекази) деяких творів Аристотеля.
Крім того у Фемістія є багато промов, де він закликає до віротерпимості та людяності.
Джерела
ред.- Peter J. Heather: Themistius: A political philosopher. In: Mary Whitby (Hrsg.): The Propaganda of Power. The Role of Panegyric in Late Antiquity. Brill, Leiden 1998, S. 125–150.
Посилання
ред.Фемістій у церковному лексиконі(нім.)
- ↑ а б в Catalogue of the Library of the Pontifical University of Saint Thomas Aquinas
- ↑ а б AlKindi
- ↑ Autoritats UB
- ↑ Gran Enciclopèdia Catalana — Grup Enciclopèdia, 1968.