Феодосій (Феодосіїв)

	Феодосій Феодосіїв
	Архієпископ Віленський і Лідський
	Архієпископ Віленський і Лідський
2 травня 1923 — грудень 1939
Церква:	Православна церква Польщі
Попередник:	єпархія скасована
Наступник:	єпархія скасована;; Елевферій (Богоявленський)
	Архієпископ Смоленський і Дорогобузький
	Архієпископ Смоленський і Дорогобузький
15 лютого 1908 — 1919
Церква:	Російська православна церква
Попередник:	Петро (Дугов)
Наступник:	Євсевій (Нікольський)
	Єпископ Тихвінський ; вікарій Новгородський єпархії
	Єпископ Тихвінський ; вікарій Новгородський єпархії
3 вересня 1907 — 15 лютого 1908
Церква:	Російська православна церква
Попередник:	вікаріатство засноване
Наступник:	Андронік (Нікольський)
	Єпископ Кириловський ; вікарій Новгородський єпархії
	Єпископ Кириловський ; вікарій Новгородський єпархії
23 березня 1903 — 3 вересня 1907
Церква:	Російська православна церква
Попередник:	Арсеній (Іващенко)
Наступник:	Іоанікій (Дячков)
Альма-матер:	Санкт-Петербурзька духовна академія
Науковий ступінь:	кандидат богослов'я
Діяльність:	священник, Oriental Orthodox bishop
Ім'я при народженні:	Микола Феодосіїв
Народження:	3 (15) листопада 1864; Чернігівщина, Україна
Смерть:	20 листопада 1943 (79 років); Вільнюс, Литва
Похований:	собор Свято-Духового монастиря (церква Святого Духа), Вільнюс
Священство:	23 березня 1903
Чернецтво:	13 грудня 1987
Хто висвятив у єпископа	Гурій (Охотін)
Нагороди:
	Феодосій у Вікісховищі

Феодо́сій Феодо́сіїв (в миру Микола Іванович Феодосіїв; 3 (15) листопада 1864, Чернігівщина — 20 листопада 1943, Вільнюс) — український релігійний діяч в Литві, Польщі та Вепсляндії. Єпископ Православної церкви Польщі та Російської Православної Церкви. Мав титул архієпископа Віленського і Лідського ПАПЦ (1923-1939), архієпископа Смоленського і Дорогобузького (1908-1919), єпископа Кириловського РПЦ.

Біографія

Навчався в Новгород-Сіверському духовному училищі Чернігівської єпархії, а потім у Чернігівській духовній семінарії (1886). 1890 - закінчив Санкт-Петербурзьку духовну академію зі ступенем кандидата богослів'я.

Після закінчення академії, призначений учителем Чернігівського духовного училища. З 1893 - помічник доглядача.

13 грудня 1897 пострижений в чернецтво, а 25 грудня висвячений у сан ієромонаха.

З 1898 інспектор Мінської духовної семінарії.

1899 - призначений ректором Тульської духовної семінарії, зведений у сан архімандрита.

23 березня 1903 архієпископом Новгородським Гурієм Охотіним хіротонізований на єпископа Кирилівського, в хіротонії брав участь єпископ Ямбурзький Сергій (Страгородський).

1905 - єпископ Феодосій відвідав своє кафедральне місто Кирилов.

З 3 вересня 1907 - єпископ Тихвинський, перший вікарій Новгородської єпархії.

З 15 (28) лютого 1908 року, - єпископ Смоленський і Дорогобузький.

31 вересня 1912 року зустрічав в Успенському кафедральному соборі Смоленська імператора Миколу II, який прибув в місто з усією родиною в рамках святкування 100-річчя Російсько-французької війни 1812 року.

Був учасником Помісного Собору Російської Православної Церкви в 1917-1918 рр.

1918 на Паску возведений у сан архієпископа. У тому ж році переїхав до Києва, де брав участь в управлінні церковними справами.

З 1920 тимчасово керував Одеською єпархією, де переслідувався московськими окупаційними силами.

1923 емігрував до Речі Посполитої, до міста Варшави. Тама перейшов до юрисдикції Православної церкви Польщі, з 2 травня 1923 - архієпископ Віленський і Лідський ПАПЦ на оупованих територіях Литви. На цій катедрі замінив депортованого з Польщі російського шовініста, архієпископа Елевферія Богоявленського.

1928 - за поданням воєводи Вільнюського Владислава Рачкевича нагороджений Орденом Відродження Польщі^[1].

Восени 1939, після окупації Польщі з боку союзних військ гітлерівської Німеччини та СССР, Віленська область передана до складу російської зони окупації Литві. Тоді ж у Вільнюс повернулися громадянина СССР, митрополита Елевферія Богоявленського. Митрополита Феодосія у грудні 1939 примусили перейти під юрисдикцію Московської патріархії - в сані архієпископа на спокої. Проживав до кінця своїх днів у віленському Свято-Духовому монастирі.

Помер 20 листопада 1943 у звільненому від комуністів Вільнюсі. Похований у Вільнюсі, в соборі Свято-Духового монастиря.

Твори

З питання про читання восьмого члена Символу Віри: (Відповідь старообрядцю) / Упоряд. Моск. Микол. едіновір. монастиря єп. Феодосій. - Москва: тип. Е. Лісснер і Ю. Романа, 1889. - 24 с.
Краса природи з пастирської точки зору / єром. Феодосій. - Чернігів: тип. Губ. правл., 1898. - 44 с .; 23.
«Послання коханим чадам Смоленська і всієї пастви Смоленської» // «Додаток до Церковних Відомостей». 1911 № 23, с. 957.

Примітки

↑ G.J. Pelica: Kościół prawosławny w województwie lubelskim (1918—1939). Lublin: Fundacja Dialog Narodów, 2007, s. 393. ISBN 978-83-925882-0-7.

[1] G.J. Pelica: Kościół prawosławny w województwie lubelskim (1918—1939). Lublin: Fundacja Dialog Narodów, 2007, s. 393. ISBN 978-83-925882-0-7.

[1]