Ферозшах Мехта
Ферозшах Мехта (гінді फिरोज़शाह मेहता, англ. Pherozeshah Mehta; 4 серпня 1845 — 5 листопада 1915) — індійський громадський та політичний діяч кінця XIX — початку XX століть. Один із засновників Індійського національного конгресу. Представник помірного крила конгресу, прихильник збереження британської влади в Індії.
Ферозшах Мехта | |
---|---|
Народився | 4 серпня 1845[1] Мумбаї, Company rule in Indiad, Британська імперія |
Помер | 5 листопада 1915 (70 років) |
Діяльність | політик |
Alma mater | Мумбайський університет і Ельфінстонський коледжd |
Знання мов | англійська[2] |
Партія | Індійський національний конгрес |
Нагороди | |
Біографія
ред.Ферозшах Мехта народився 1845 року у Бомбеї у багатій парсійській купецькій сім'ї. Закінчивши Бомбейський університет, він продовжив освіту в Англії. У 1868 році він повернувся до Індії та зайнявся адвокатською практикою.
У 1873 році Мехта обраний главою муніципального міської ради Бомбея. У 1885 році він заснував Асоціацію бомбейського президентства — організацію, що ратувала за помірні реформи та розширення частки індійців у колоніальних органах влади. У тому ж році Асоціація об'єдналася з іншими індійськими лібералами, утворивши Індійський національний конгрес.
На ранніх етапах діяльності Конгресу Мехта мав значний вплив — у 1890 році його було обрано президентом ІНК на сесії в Калькутті. Мехта був членом законодавчої ради бомбейської провінції.
Під час підйому національного руху після поділу Бенгалії в 1905 році Мехта займав вкрай обережну позицію, вважався найпомірнішим із помірних. Він рішуче виступав проти бойкоту британських товарів. У 1907 році, на сесії в Сураті, Конгрес розколовся на дві частини — націоналістів (на чолі з Тілаком) і поміркованих (на чолі з Мехтою). Помірна частина ІНК вважала за мету надання Індії статусу домініону у складі Британської Імперії.
Посилання
ред.- Postage Stamp of Pherozeshah Mehta, 1996
- Pherozeshah Mehta Biography in Hindi
- Pherozeshah Mehta in Hindi
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.