Фрейр

Фрейр (також Фрей, давньосканд. Freyr; також Інґві, початково — «пан», «володар») — в германо-скандинавській міфології бог плодючості та літа. Походить з роду ванів, син вана Ньйорда та велетунки Скаді. Батько Фрейра Ньйорд, зі свого боку, — названий син Одіна, залишений ванами в Асґарді заручником після підписання миру між асами та ванами. У Фрейра є сестра-близнючка — Фрея.

Фрейр
Батько	Нйорд
Мати	Сестра-дружина Ньйордаd
Брати/сестри	Фрея
Діти	Фйольнір
Частина від	скандинавська міфологія і Аси
Медіафайли у Вікісховищі

Фрейру підвладне сонячне світло, він посилає людям багаті врожаї. Фрейр мало поступається в красі самому Бальдрові й такий же добрий, як і його батько Ньйорд. Він не любить воєн та сварок, є поборником миру на землі як поміж окремими людьми, так і між цілими народами. Священною твариною Фрейра є кабан. У легендах зазначається, що Фрейр отримав від Дваліна корабель Скідбладнір, а від Сіндрі (Ейтрі) — вепря Ґуллінбурсті.

Руна Інґуз — руна Бога Фрейра. Див. (Руни Одіна).

З іменем Фрейра пов'язано назву п'ятниці в мовах германської групи (англ. Friday, нім. Freitag тощо).

Від імені Фрейра Інґві походить багато германських імен: Інґвар, Інґмар, Інґеборґа, Інґрід тощо.

Інґві — родоначальник династії Інґлінґів.

Джерела та література

• Фрей, в мифологии // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
• Adam of Bremen (edited by G. Waitz) (1876). Gesta Hammaburgensis Ecclesiae Pontificum. Berlin (лат.). Переклад частини тексту (англ.)
• Adam of Bremen (2002). History of the archbishops of Hamburg-Bremen. Tschan, Francis J. (trans.). Columbia University Press. ISBN 978-0-231-12575-8.
• Ásgeir Blöndal Magnússon (1989). Íslensk orðsifjabók. Reykjavík: Orðabók Háskólans.
• Berger, Pamela (1988). Goddess Obscured: Transformation of the Grain Protectress from Goddess to Saint. Beacon Press. ISBN 978-0-8070-6723-9.
• Brodeur, Arthur Gilchrist (tr.) (1916). The Prose Edda by Snorri Sturluson. New York: The American-Scandinavian Foundation.
• H. R. Ellis Davidson (1988). Myths and Symbols in Pagan Europe: Early Scandinavian and Celtic Religions. ISBN 978-0-7190-2579-2.
• Saxo, Grammaticus (1979). The History of the Danes. ISBN 978-0-85991-502-1.
• Dronke, Ursula (1997). The Poetic Edda: Mythological poems. Oxford University Press, USA. ISBN 978-0-19-811181-8.
• Dumézil, Georges (1973). From Myth to Fiction: The Saga of Hadingus. University of Chicago Press. ISBN 978-0-226-16972-9.
• Eysteinn Björnsson (ed.) (2005). Snorra-Edda: Formáli & Gylfaginning: Textar fjögurra meginhandrita.
• Finnur Jónsson (1913). Goðafræði Norðmanna og Íslendinga eftir heimildum. Reykjavík: Hið íslenska bókmentafjelag.
• Finnur Jónsson (1931). Lexicon Poeticum. København: S. L. Møllers Bogtrykkeri.
• Guðni Jónsson (ed.) (1949). Eddukvæði: Sæmundar Edda. Reykjavík: Íslendingasagnaútgáfan.
• Kaspersen, Søren; Haastrup, Ulla. (2004). Images of Cult and Devotion: Function and Reception of Christian Images in Medieval and Post-Medieval E Urope. Museum Tusculanum Press. ISBN 978-87-7289-903-9.
• Lee Milton Hollander (1986). The Poetic Edda. University of Texas Press. ISBN 978-0-292-76499-6.
• Leiren, Terje I. (1999). From Pagan to Christian: The Story in the 12th-Century Tapestry of the Skog Church.
• Lindow, John (2001). Handbook of Norse mythology. ABC-CLIO. ISBN 978-1-57607-217-2.
• Olrik, J. and H. Ræder (1931). Saxo Grammaticus: Gesta Danorum.
• Thordeman, Bengt (ed.) (1954) Erik den helige: historia, kult, reliker. Stockholm: Nordisk rotogravyr.
• Thorpe, Benjamin (tr.) (1866). Edda Sæmundar Hinns Froða: The Edda Of Sæmund The Learned. (2 vols.) London: Trübner & Co.