Фридерик Яроси
Фридерик Франциск Яроси (пол. Fryderyk Franciszek Jarosy, 10 жовтня 1890, Ґрац — 6 серпня 1960, В'яреджо) — польський конферансьє угорського походження, театральний режисер та директор багатьох кабаре Варшави в міжвоєнні роки.
| Фридерик Яроси | |
|---|---|
 | |
| Народився | 10 жовтня 1890[1][2][3]  Грац, Австро-Угорщина або Австрія[4] |
| Помер | 6 серпня 1960[1][2][3] (69 років) В'яреджо, Провінція Лукка, Тоскана, Італія |
| Поховання | Нойштіфтський цвинтарd |
| Країна | .svg){kind=small} Республіка Польща |
| Діяльність | актор, театральний режисер |
| Знання мов | польська[4] |
| Нагороди |  |
| IMDb | ID 0418817 |
Життєпис
ред.Ранні роки
ред.Народився в Австро-Угорщині, але на плебісциті, незважаючи на угорське походження, він обрав австрійське громадянство. У 1938 році отримав почесне польське громадянство. У 1913 році він одружився з російською аристократкою Наталією фон Вратновською. У подружжя було двоє дітей. Він приїхав до Польщі в 1924 році як член російського театру Синяя Птица (Синій птах). Через рік після приїзду до Польщі дебютував у театрі Qui Pro Quo.
Засновник варшавських кабаре
ред.Яроси був режисером, директором та засновником багатьох варшавських кабаре міжвоєнного часу. 1 жовтня 1931 р. він заснував кабаре «Банда», 1 вересня 1933 р. відкрив «Циганерію», 1 серпня 1935 р. Кірулік Варшавський, 5 жовтня 1938 р. театр Буффо.[5]
Друга світова війна
ред.Фридерик Яроси був заарештований 24 жовтня 1939 р. По дорозі на допити він втік та довгий час переховувався у варшавському гетто. Під час війни використував прізвище Новачк. Після Варшавського повстання він перебував у концтаборі Бухенвальд.
Повоєнні роки
ред.Після Другої світової Яроси емігрував до Великої Британії. В Лондоні жив бідно, але продовжував організовувати театральні вистави у польських еміграційних центрах. Іноді він виступав у програмах, які транслювали Радіо Свобода та BBC на польській території. У 1948 році комуністичний уряд позбавив його польського громадянства.
Помер в Італії в 1960 році. Нині його могила знаходиться на кладовищі Нойштіфте Фрідгоф, що у Відні.
Примітки
ред.- ↑ а б в Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б в Internetowy Polski Słownik Biograficzny
- ↑ а б в e-teatr.pl — 2004.
- ↑ а б Чеська національна авторитетна база даних
- ↑ Красінський, Едвард (1976). Warszawskie sceny 1918-1939 (Польською) . Варшава: PIW. с. с. 205.
{{cite book}}:|pages=має зайвий текст (довідка)