Хати Чірпан
Хати Чірпан (тур. Hatı Çırpan; нар. 1890, Анкара, Анкара, Османська імперія — пом. 21 березня 1956, Анкара, Туреччина), також відома як Сати Кадін (тур. Satı Kadın) — турецький політик, одна з перших жінок-членів великих національних зборів Туреччини, обрана на загальних виборах 1935 року.
| Хати Чірпан | |
|---|---|
тур. Hatı Çırpan  | |
 | |
Нині на посаді | |
| Народився | 1890  Анкара, Анкара, Османська імперія |
| Помер | 21 березня 1956 Анкара, Туреччина |
| Похований | Kahramankazand |
| Відомий як | політична діячка, правозахисниця |
| Країна | Туреччина |
| Політична партія | Республіканська народна партія |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Біографія
ред.Хати Чірпан народилася 1890 року.
16 липня 1934 року, за місяць перед Другим мовним конгресом (тур. İkinci Türk Dil Kurultayı), що відбувався з 18 по 23 серпня 1934 року, президент Мустафа Кемаль Ататюрк виїхав з Анкари на екскурсію в село Казан (на той час входило до складу району Кизилджахамам провінції Анкара[1][2]), в 50 кілометрах від столиці Анкари[3]. Під час цієї екскурсії Ататюрк був представлений Сати Кадін, яка була сільським старостою Казана[3]. Вона була селянкою з Центральної Анатолії, яка воювала протягом чотирьох років під час турецької Війни за незалежність[4]. Ататюрк поговорив з нею, після чого він, як повідомлялося, перейнявся симпатією до її діяльності та інтелекту[1][2][3].
За словами Афету Інану, Ататюрк сказав після зустрічі з нею: «це та жінка, яка може досягти успіху як член парламенту»[5]. Сати Кадін підтримував у її успішній передвиборчій кампанії сам Ататюрком, надаючи тако і кошти[4]. Згодом вона змінила своє перше ім'я на Хати за порадою Ататюрка, який на той час цікавився цивілізацією хаттів, і тому що її колишнє ім'я Сати означало «продаж» або «купівля» турецькою[3]. Вона прийняла прізвище Чірпан після того, як закон про прізвища 1934 року вимагав, аби всі турецькі громадяни мали прізвище[3].
-
18 жінок-депутаток, обраних до великих національних зборів Туреччини в 1935 році. -
Хати Чірпан на трибуні великих національних зборів Туреччини.
.jpg)
Примітки
ред.- ↑ а б A. Afetinan, Tarih'ten bugün'e, Türk Tarih Kurumu Basımevi, 1970, p. 164.
- ↑ а б A. Afetinan, Cumhuriyetʼin Ellinci yılı için Köylerimiz, Türk Tarih Kurumu Basımevi, 1978, p. 8.
- ↑ а б в г д Emin Karakuş, 40 yıllık bir gazeteci gözü ile İşte Ankara, Hür Yayın ve Ticaret, 1977, p. 22
- ↑ а б The Turkish Woman (1919—1923), Basın Yayın Genel Müdürlüğü, p. 36.
- ↑ İşte mebus olacak kadın., A. Afetinan, Kemal Atatürk'ü Anarken, Güzel Sanatlar Matbaası, 1956, p. 67.