Хріновина
Хріно́вина[1] — гострий соус з подрібнених помідорів, хріну, часнику та солі[2]. Належить до групи томатних соусів. Є традиційною приправою російської та української кухонь[1]. Цю приправу також називають «хрінодером», «горлодером»[3][4][5]. У районі Уральських гір має розповсюджену назву «хріно́ва закуска». У Заураллі хріновину називають «вогником».
 | |
| Тип | томатний соус |
|---|---|
| Походження | Росія, Україна |
| Входить у національні кухні | російська, українська |
| Необхідні компоненти | Хрін, часник, томати |
| Зазвичай використовувані компоненти | чорний та червоний перець, солодкий перець, оцет, цукор |
| Схожі страви | аджика, хрін |
Опис
ред.Соус складається з хріну, часнику та свіжих помідорів (або тільки з червоних, або з червоних і зелених), пропущених через м'ясорубку, з додаванням солі та чорного перцю за смаком[6][2][3]. Іноді також додають червоний перець, солодкий перець, оцет, цукор, моркву (останню в невеликій кількості для очищення м'ясорубки від шкурок помідорів). Кількість помідорів може змінюватись за бажанням — дивлячись, наскільки гострим ви бажаєте отримати соус[5]. У Росії хріновину випускають промислові підприємства, у продаж вона надходить під найменуванням «Хрін червоний», «Хріновина», «Хрінодер».
Зберігання
ред.На холоді (у холодильнику) зберігається довго у запакованому вигляді і без консервування[2]. Чим більше у ній хрону та часнику — тим довше зберігатиметься приправа[5].
Галерея
ред.-
Склад: Перетертий корінь хрону -
Склад: давлений часник -
Склад: різані томати -
Готова хріновина -
Хріновина що простояла у холодильнику рік -
Хріновина на скибці хліба.
Див. також
ред.Примітки
ред.- ↑ а б Бабенко В. Я. Пища украинского населения Башкирии [Архівовано 22 липня 2018 у Wayback Machine.] / «Советская этнография» — № 2 — 1989. — М.: Наука. — С. 102. — 177 с. — ISSN 0038-5050(рос.)
- ↑ а б в Хреновина. COYC.ru. Архів оригіналу за 26 грудня 2019. Процитовано 27 жовтня 2011.
- ↑ а б Макаревич, Алена. Едим и худеем. — М. : Geleos Publishing House, 2006. — С. 149. — 5000 прим. — ISBN 5818905500, 9785818905501.
- ↑ Юдин А. В. Сибирь. Путеводитель — М.: Вокруг света, 2006. — 624 с. — ISBN 5-98652-082-3.
- ↑ а б в Сибирская «хреновина». supercook.ru. Архів оригіналу за 28 лютого 2012. Процитовано 27 жовтня 2011.
- ↑ Острая закуска "Хреновина". gotovim-doma.ru. Архів оригіналу за 14 листопада 2016. Процитовано 27 жовтня 2011.
Джерела
ред.- Макаревич, Алена. Едим и худеем. — М. : Geleos Publishing House, 2006. — С. 149. — 5000 прим. — ISBN 5818905500, 9785818905501.
- Вот так Хреновина!. Комсомольская правда. ЗАО «ИД «Комсомольская правда». 2 вересня 2011. Архів оригіналу за 28 листопада 2020. Процитовано 7 січня 2012.
Посилання
ред.- Сайт «Соус.ru» о хреновине. [Архівовано 26 грудня 2019 у Wayback Machine.]
- Хреновина. Другой рецепт. Кулинарные рецепты. Архів оригіналу за 28 лютого 2012. Процитовано 27 жовтня 2011.
- Институт этнологии и антропологии им. Н.Н. Миклухо-Маклая, Академия наук СССР. Советская этнография. Наука, 1986. с. С. 102. Архів оригіналу за 3 січня 2020. Процитовано 27 жовтня 2011.
С 1960-х годов стали готовить домашний томатный соус с хреном (хреновина), в который добавляются чеснок, соль и перец.
{{cite web}}:|pages=має зайвий текст (довідка)