Цеков Сергій Павлович
Цеков Сергій Павлович (нар. 28 вересня 1953, Сімферополь) — колишній український, згодом — російський політик, сенатор. Перший член Ради федерації РФ від влади Криму з 24 вересня 2014 року.[1]
| Сергій Цеков | |
|---|---|
 | |
 Член Ради Федерації Федеральних Зборів РФ від влади в Криму | |
Нині на посаді | |
| На посаді з | 24 вересня 2014 |
| Президент | Володимир Путін |
| Попередник | посада заснована |
 Перший заступник голови Верховної Ради АРК | |
| 19 березня — 16 листопада 2010 | |
| Президент | Віктор Янукович |
| Попередник | Євген Супрунюк |
| Народився | 28 вересня 1953 (71 рік) Сімферополь |
| Відомий як | політик, державний діяч |
| Громадянство |  Україна →  Росія |
| Alma mater | Кримський державний медичний університет імені С. І. Георгієвського |
| Політична партія | Єдина Росія |
| Діти | син |
| Професія | політик |
| Нагороди |   |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Депутат ВРУ I-го скликання (1990—1994). Голова Верховної Ради Автономної Республіки Крим (1994—1995).
Життєпис
ред.
Народився 28 вересня 1953 року у Сімферополі. 1977 року закінчив лікувальний факультет Кримського медичного інституту, за фахом лікар-хірург.
- 1970—1971 — слюсар Центральних ремонтних майстерень у Сімферополі.
- 1977—1979 — лікар-хірург в Джанкойській лікарні.
- 1979—1994 — лікар-хірург Сакської центральної районної лікарні. За час роботи зробив понад 2500 хірургічних операцій.
- З травня 1994 по липень 1995 — Голова Верховної Ради АРК.
- 1995—1998 — депутат Верховної Ради Криму.
- 2006—2009 та з березня 2010 по листопад 2010 — перший заступник Голови Верховної Ради АРК.
- листопад 2010 — квітень 2011 — голова Постійної комісії Верховної Ради АРК з культури, справ молоді і спорту.
- З квітня 2011 — Голова Постійної комісії Верховної Ради АРК з культури.
Один із чотирьох депутатів, які 16 липня 1990 року проголосували проти ухвалення Декларації про державний суверенітет України.[2]
Після 2014 Сергій Цеков став представником півострова у Раді Федерації. У серпні 2015 року заявив, що незалежність України утискає права російськомовних, а для більшості громадян України ця дата нібито не є святковою.[3]
Громадська діяльність
ред.- Депутат Верховної Ради України I-го скликання 1990–1994.
- Депутат Верховної Ради Автономної Республіки Крим 2-го (1994–1998), 4-го (2002–2006), 5-го (2006–2010), 6-го (2010–2015) скликань.
- 1993–1994 — заступник голови, 1994–1997 — голова Республіканської партії АРК.
- 1993–1999 — заступник голови Російської громади АРК, 1999–2003 — перший заступник голови, виконавчий директор Російської громади АРК, з травня 2003 — голова російської громади АРК.
- З 2000 — заступник Голови «Російської громади України».
- З 2001 — член Президії «Російського руху України».
- 2003–2005 — заступник голови партії «Російський блок».
- 2005–2009 — член Партії регіонів, 2005–2009 — перший заступник голови Кримської республіканської організації Партії регіонів.
- З січня 2004 — член правління, з грудня 2008 — заступник голови президії Міжнародної ради російських співвітчизників.
- З 2007 — член Всесвітньої координаційної ради російських співвітчизників.
- Співголова Всекримського суспільно — політичного руху «Російська єдність» з 2009.
- Член Партії «Російська єдність» з 2010.
- З листопада 2010 — заступник голови Всеукраїнської координаційної ради організацій російських співвітчизників.
- З 2011 — голова Кримського координаційної ради організацій російських співвітчизників.
- З 2014 — член Ради федерації РФ.[4]
Санкції
ред.17 березня 2014 року, через анексію Криму, занесений Євросоюзом до санкційного списку осіб, у яких у ЄС заморожуються активи і щодо яких введено візові обмеження.[5]
12 березня 2022 року, на тлі вторгнення Росії в Україну, потрапив до розширеного списку санкцій Євросоюзу[6], а також під санкції Швейцарії, України та Нової Зеландії.[7]
Нагороди та відзнаки
ред.- Заслужений працівник місцевого самоврядування АРК (2008).
- Почесна грамота Міжнародної Ради Російських співвітчизників «Співвітчизник року-2006».
- Орден Дружби (2009).
- Відзнака АРК «За вірність обов'язку» (2013).
- Імператорський Орден Святої Анни третього ступеня (2013).
Див. також
ред.Примітки
ред.- ↑ Цеков Сергій Павлович. Совет Федерации Федерального Собрания Российской Федерации (рос.). Архів оригіналу за 29 грудня 2017. Процитовано 29 грудня 2017.
- ↑ Чорні персони української історії. Архів оригіналу за 25 серпня 2021. Процитовано 25 серпня 2021.
- ↑ Кримський «сенатор» заявив, що незалежність України утискає права російськомовних // LB.ua, 22.08.2015. Архів оригіналу за 29 березня 2017. Процитовано 22 серпня 2015.
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 29 березня 2017. Процитовано 28 березня 2017.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Council Regulation (EU) № 269/2014 of 17 March 2014.
- ↑ Search results - EUR-Lex. eur-lex.europa.eu (англ.). Процитовано 9 квітня 2023.
- ↑ ЦЕКОВ Сергей Павлович - биография, досье, активы | Война и санкции. sanctions.nazk.gov.ua (рос.). Процитовано 9 квітня 2023. [Архівовано 2023-01-23 у Wayback Machine.]
Посилання
ред.- Офіційна Україна сьогодні [Архівовано 3 березня 2014 у Wayback Machine.]
- Цеков Сергій Павлович