Церква Вознесіння Господнього (Бариш, ПЦУ)
Церква Вознесіння Господнього в Бариші — парафія і храм Бучацького деканату Тернопільсько-Бучацької єпархії Православної церкви України в селі Бариші Бучацької громади Чортківського району Тернопільської области України.
| Церква Вознесіння Господнього (Бариш) | |
|---|---|
 | |
49°02′37″ пн. ш. 25°16′10″ сх. д. / 49.043527777778° пн. ш. 25.269527777778° сх. д. | |
| Тип | церква  |
| Країна |  Україна |
| Розташування | Бариш  |
| Конфесія | Православна церква України |
| Єпархія | Тернопільсько-Бучацька єпархія |
| Матеріал | камінь |
| Засновано | 1864 |
| Будівництво | 1860 — 1864 |
| Настоятель | о. Ігор Табачак |
| Стан | діюча |
| Адреса | с. Бариш, Бучацька громада, Чортківський район, Тернопільська область, Україна |
  Церква Вознесіння Господнього (Бариш, ПЦУ) (Україна) | |
 | |
 Церква Вознесіння Господнього у Вікісховищі | |
Історія церкви
ред.
Перша згадка про дерев'яний храм датується 1708 роком[1].
У 1732—1733 роках генеральну візитацію парафії здійснили о. Макарій Неронович та о. Антоній Сідлевич[2]. Тоді храм та парафія належали до Подільського деканату Львівської єпархії УГКЦ.[3]. В акті візитації зазначається, що в 1733 році образи Страстей Господніх і Страшного суду або один із них мала парафія Бариша[4].
Станом на 1733—1734 роки уділяла презенту воєвода белзька Тереза Потоцька[5].
24 квітня 1761 року храм відвідав о. Микола Шадурський[6].
Збереглися метрики починаючи із 1786 року[7].
Парафія перебувала в підпорядкуванні Монастириського (1832—1842) та Бучацького (1843—1885) деканатів УГКЦ. У 1885 році перейшла до новоствореної Станиславівської єпархії УГКЦ[7].
У 1860—1864 роках тривало будівництво мурованої церкви[7].
У 1990[8]—2018[9] роках належала до УАПЦ, від 2018 — у складі ПЦУ.
6 червня 2019 року парафію візитував архієпископ Тернопільський і Бучацький Тихон[10].
Кількість вірян: 1832 року — 780 осіб, 1844 — 887, 1854 — 1001, 1864 — 1063, 1874 — 1090, 1884 — 1048[7], 1886 — 1108, 1896 — 1284, 1906 — 1500, 1914 — 1683, 1925 — 1700, 1938 — 1250[11].
Парохи
ред.- о. Стефан Скоробагатий (1733—1734)[11]
- о. Іван Винницький (~ 1832)[7]
- о. Костянтин Горинович (~ 1836, адміністратор)[7]
- о. невідомий (~ 1838)[7]
- о. Йосиф Здерковський (1838—1842)[7]
- о. Фердинанд Медвецький (1842—1843)[7]
- о. Онуфрій Ванцицький (1843—1884)[7]
- о. Роман Ляндер (сотрудник)[7]
- о. Петро Коцовський (~ 1886)[11]
- о. Теодор Меленевич (1886—1887, адміністратор)[11]
- о. Іван Зафійовський (~ 1887—1900)[11]
- о. Іван Пісецький (1900—1901)[12][11]
- о. Василь Козловський (~ 1901—1938)[11]
- о. Іван Козуб (1930—1931, сотрудник)[11]
- о. Михайло Бозак (~ 1933—1935)[11]
- о. Антін Ковальський (~ 1937—1938)[11]
- о. Петро Висоцький[13]
- о. Ігор Табачак[14][15]
Див. також
ред.Примітки
ред.- ↑ Скочиляс, І. Недатований реєстр духовенства, церков і монастирів Львівської єпархії за владицтва Йосифа Шумлянського [Архівовано 5 лютого 2022 у Wayback Machine.] // Записки Наукового товариства імені Шевченка. — Том CCXL. Праці Комісії спеціальних (допоміжних) історичних дисциплін. — Львів, 2000. — С. 565
- ↑ Скочиляс, І. Генеральні візитації Київської унійної митрополії XVII-XVIII століть: Львівсько-Галицько-Кам'янецька єпархія, т. 2: Протоколи генеральних візитацій. — Львів : Видавництво УКУ, 2004. — CICIXII, 42 с.
- ↑ Говера, В. Організаційна структура Львівської єпархії XVIII ст. (1700—1772). — Львів : Тріада плюс, 2014. — 382 с.
- ↑ Говера, В. Організаційна структура Львівської єпархії XVIII ст. (1700—1772). — Львів : Тріада плюс, 2014. — 582 с.
- ↑ Говера, В. Організаційна структура Львівської єпархії XVIII ст. (1700—1772). — Львів : Тріада плюс, 2014. — 1040 с.
- ↑ Скочиляс, І. Генеральні візитації Київської унійної митрополії XVII-XVIII століть: Львівсько-Галицько-Кам’янецька єпархія, т. 2: Протоколи генеральних візитацій. — Львів : Видавництво УКУ, 2004. — CIXXIV с.
- ↑ а б в г д е ж и к л м Barys // Історичний шематизм Львівської архієпархії (1832—1944) : у 2 т. / Дмитро Блажейовський. — Київ : КМ Академія, 2004. — Т. 1 : Адміністрація і парохії. — С. 101. — ISBN 966-518-225-0. (англ.)
- ↑ Парафія с. Бариш. Церква Вознесіння Господнього // Бучацька єпархія УГКЦ. Парафії, монастирі, храми. Шематизм / Автор концепції Куневич Б.; керівник проєкту, науковий редактор Стоцький Я. — Тернопіль : ТОВ «Новий колір», 2014. — С. 46. : іл. — ISBN 978-966-2061-30-7.
- ↑ Об’єднавчий собор закріпив незалежність від керованої Росією церкви – Die Presse // Укрінформ. — 2018. — 17 грудня.
- ↑ Архіпастирський візит в с. Бариш [Архівовано 5 лютого 2022 у Wayback Machine.] // Тернопільсько-Бучацька єпархія ПЦУ. — 2019. — 6 червня.
- ↑ а б в г д е ж и к л Barys // Блажейовський Д. Історичний шематизм Станиславівської єпархії від її заснування до початку Другої світової війни (1885—1938). — Записки ЧСВВ, Секція I. — Т. 51. — Львів : Місіонер, 2002. — С. 29. — ISBN 966-658-228-4. (англ.)
- ↑ Єгрешій О., Делятинський, Р. Пісецький Іван // Західноукраїнська Народна Республіка 1918—1923. Енциклопедія : у 4 т. / редкол.: М. Кугутяк та ін. — Івано-Франківськ : ПП «Манускрипт-Львів», 2020. — Т. 3 : П — С. — С. 154—155. — ISBN 978-966-2067-65-1.
- ↑ Мельничук Б., Уніят, В. Бариш // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. — Тернопіль : ТзОВ «Терно-граф», 2014. — T. 1 : А — Й. — С. 593—594. — ISBN 978-966-457-228-3.
- ↑ Архиєпископ Тихон привітав митрофорного протоієрея Ігоря Табачака з 20-річчям священичої хіротонії [Архівовано 28 березня 2022 у Wayback Machine.] // Тернопільсько-Бучацька єпархія ПЦУ. — 2020. — 16 грудня.
- ↑ Церква в ЄДР.
Джерела
ред.- Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — 944 с. — іл.
- Мельничук Б., Уніят В. Бариш // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. — Тернопіль : ТзОВ «Терно-граф», 2014. — T. 1 : А — Й. — С. 593—594. — ISBN 978-966-457-228-3.
- Труш Я., Уніят, В. Бариш // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 85. — ISBN 966-528-197-6.
- Barysz // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1880. — Т. I. — S. 114. (пол.) — S. 114. (пол.)
Посилання
ред.- Церква в ЄДР.