Цірик Володимир Миколайович
Володи́мир Микола́йович Ці́рик (13 червня 1993 — 18 липня 2016) — старший лейтенант Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
| Цірик Володимир Миколайович | ||
|---|---|---|
 Старший лейтенант | ||
 | ||
| Загальна інформація | ||
| Народження | 13 червня 1993 Угля | |
| Смерть | 18 липня 2016 (23 роки) Кримське | |
| Alma Mater | Національна академія сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного | |
| Псевдо | «Оса» | |
| Військова служба | ||
| Роки служби | 2015-2016 | |
| Приналежність |  Україна | |
| Вид ЗС |  Сухопутні війська | |
| Рід військ |  Механізовані війська | |
| Формування | ||
| Війни / битви |
| |
| Нагороди та відзнаки | ||
| ||
Життєпис
ред.Народився 1993 року в селі Угля (Тячівський район, Закарпатська область); навчався в Мукачівському ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою. Закінчив Національну академію Сухопутних військ імені гетьмана Сагайдачного у Львові (в лютому 2015 року, достроковий випуск).
Навесні 2015 року в званні старшого лейтенанта потрапив на передову, у 93-тю бригаду, і був призначений командиром 9-ї механізованої роти 3-го механізованого батальйону. Разом з ним командиром 7-ї роти призначили і Олександра Сака («Стафф»), з яким Володимир потоваришував ще на першому курсі Мукачівського ліцею. 10 місяців воював під Пісками, неподалік ДАП. Проти підрозділів 93-ї бригади у Пісках тоді воювала бригада «Восток» та 2-й мотострілецький батальйон окупаційних військ РФ.[1][2] Командування вважало Володимира одним з найбільш перспективних і талановитих офіцерів бригади.[3]
18 липня 2016-го увечері поблизу села Кримське (Новоайдарський район) під час патрулювання місцевості зі сторони нейтральної території група військовослужбовців 93-ї бригади була обстріляна силами терористів з гранатометів і кулеметів, після цього зав'язався бій, поранень зазнало 3 бійці. БМП-2, що виїхала на допомогу та для евакуації, підірвалася на замаскованій протитанковій міні. Володимир Цірик загинув при близькому вогневому контакті, тоді ж поліг солдат Роман Омельченко «Яша». Серед поранених — товариш та однокурсник Володимира, командир 7-ї роти Олександр Сак («Стафф»).[4]
Похований в селі Угля 21 липня 2016 року, остання дорога була встелена квітами, люди проводили Володимира навколішки.
Без єдиного сина лишилася мама Світлана Бокоч.
Нагороди та вшанування
ред.- Орден Богдана Хмельницького III ступеня (27 жовтня 2016, посмертно) — за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі.[5]
- Недержавна відзнака ― орден «Народний Герой України» (16.12.2017, посмертно).
- 18 липня 2017 року у селі Угля відкрито пам'ятну дошку та освячено пам'ятник на сільському цвинтарі. Меморіальна дошка розташована на обеліску поруч із меморіальною дошкою на честь Олександра Шимона.
Примітки
ред.- ↑ «Стафф» і «Оса» – позивні цих двох друзів-ротних, лунаючи в ефірі, сповнювали бойовиків жахом. mil.gov.ua. 12 травня 2016. Архів оригіналу за 19 квітня 2021. Процитовано 19 квітня 2021.
- ↑ Оса загинув, Стафф поранений. Молоді ротні із Закарпаття були в БМП, що потрапила в засідку на Луганщині. Новинарня (укр.). 19 липня 2016. Архів оригіналу за 19 квітня 2021. Процитовано 19 квітня 2021.
- ↑ Цірик Володимир Миколайович («Оса») - Книга пам'яті загиблих. memorybook.org.ua. Архів оригіналу за 25 грудня 2019. Процитовано 19 квітня 2021.
- ↑ За яких обставин загинув командир роти 93 ОМБр Володимир Цірик «Оса» (ОФІЦІЙНО). www.tyachiv.com.ua. Архів оригіналу за 19 квітня 2021. Процитовано 19 квітня 2021.
- ↑ Указ Президента України від 27 жовтня року № 476/2016 «Про відзначення державними нагородами України»
Джерела
ред.- Книга пам'яті [Архівовано 25 грудня 2019 у Wayback Machine.]
Посилання
ред.Інтерв'ю
ред.- Останнє інтерв'ю легендарного "Оси" [Архівовано 19 квітня 2021 у Wayback Machine.] // 27 липня 2016