Чарльз Гіт Вілсон
Чарльз Гіт Вілсон (англ. Charles Heath Wilson; 1809—1882) — англо-шотландський учитель образотворчого мистецтва, художник і письменник.
| Чарльз Гіт Вілсон | |
|---|---|
| Народився | вересень 1809[2][3]  Единбург, Шотландія, Сполучене Королівство[1] |
| Помер | 3 липня 1882[1][2][3] (72 роки) Флоренція, Королівство Італія[1] |
| Країна | .svg){kind=small} Сполучене Королівство |
| Діяльність | художник, біограф, art educator |
| Знання мов | англійська |
Біографія
ред.Чарльз Гіт Вілсон народився в Лондоні у вересні 1809 року. Чарльз був найстаршим сином Ендрю Вілсона, пейзажиста, та Рейчел Кер (англ. Rachel Ker). Батько навчав його малюванню, а в 1826 році Чарльз супроводжував Ендрю до Італії[4].
Через сім років Вілсон повернувся до Единбурга, де працював архітектором і деякий час був викладачем орнаменту та дизайну в школі мистецтв. У 1835 році його обрали членом Королівської шотландської академії, а 1858 року він пішов у відставку. У 1840 році він відвідав Європу, щоб зробити доповідь для уряду про фресковий живопис[4].
Коли Вільям Дайс, директор і секретар нещодавно створених шкіл мистецтв у Сомерсет-хаусі, пішов у відставку в 1843 році, Вілсона, який був директором Единбурзької школи, призначили його наступником. Його умови там були не набагато кращими, ніж у Дайса, і в 1848 році він також пішов у відставку.
У 1849 році Вілсон став директором нової школи мистецтв Глазго. 1864 року Рада торгових майстерень (англ. Board of Trade masterships) припинила діяльність, і Вільсон вийшов на пенсію, але продовжував жити в Глазго ще кілька років, виконуючи архітектурну роботу[4].
1869 року Вілсон і його сім'я покинули Шотландію й оселилися у Флоренції, де він був пов'язаний з великим літературним і мистецьким гуртком. За заслуги в мистецтві король Італії Віктор Емануїл II нагородив його хрестом ордену Корони Італії. Чарльз Гіт Вілсон помер у Флоренції 3 липня 1882 року.
Праці
ред.У його творчості переважав акварельний пейзаж. Він також зробив кілька книжкових ілюстрацій, у тому числі для видання «Антикварні подорожі» Паоло Піффері (італ. Viaggio Antiquario; Рим, 1832) і «Подорож навколо узбережжя Шотландії» Джеймса Вілсона (англ. Voyage round the Coasts of Scotland; Единбург, 1842)[4].
Перебуваючи в Единбурзі, Вілсон написав разом з Вільямом Дайсом памфлет, адресований лорду Медовбенку — «Найкращі засоби покращення мистецтва та мануфактури Шотландії» (англ. The Best Means of ameliorating the Arts and Manufactures of Scotland). У Глазго він майже 10 років працював під керівництвом Ради торгових майстерень, управляючи встановленням вітражів собору у Глазго. Він сам вибирав теми і написав опис процесу роботи.
Вілсона цікавило італійське мистецтво, про яке він писав, і особливо Мікеланджело Буонарроті, про якого він опублікував біографію (Лондон і Флоренція, 1876; 2-е видання, Лондон, 1881). Книга почалася як компіляція з Ауреліо Ґотті, але розвинулася в самостійну критику[4].
Сім'я
ред.Вілсон був двічі одружений: спочатку 3 жовтня 1838 року в Единбурзі з Луїзою Орр (англ. Louisa Orr), дочкою хірурга Джона Орра (англ. John Orr), у шлюбі народилися один син і дві дочки; а потім — 16 серпня 1848 року — також в Единбурзі, з Йоганною Кетрін (англ. Johanna Catherine), донькою Вільяма Джона Томсона, художника-портретиста, яка народила сина і дочку.
Виноски
ред.- ↑ а б в г RKDartists
- ↑ а б в Benezit Dictionary of Artists — OUP, 2006. — ISBN 978-0-19-977378-7
- ↑ а б в Словник шотландських архітекторів
- ↑ а б в г д
Lee, Sidney, ред. (1900). . Dictionary of National Biography. Т. 62. London: Smith, Elder & Co. {{cite encyclopedia}}: Cite має пустий невідомий параметр:|1=(довідка)
