Червоний знак божевілля

*Червоний знак божевілля*
Червоний знак божевілля;
Il rosso segno della follia
Жанр	джалло, готика
Режисер	Маріо Бава
Продюсери	Мануель Каньо Санчіріако, Джузеппе Дзаккаріелло
Сценарист	Сантьяго Монкада
У головних ; ролях	Стів Форсайт[it], Лаура Бетті
Оператор	Маріо Бава
Композитор	Санте Марія Ромітеллі[it]
Монтаж	Соледад Лопес
Художник	Джулія Мафаї[it]
Костюмер	Надія Фабріані
Кінокомпанія	Balcázar Studios, Villa Parisi, Frascati
Дистриб'ютор	Metro-Goldwyn-Mayer
Тривалість	88 хв
Мова	англійська
Країна	Італія, Іспанія
Рік	1970
Дата виходу	2 червня 1970
Касові збори	50 499 000 L.
IMDb	ID 0064904
Рейтинг	V.M.18

«Черво́ний знак божеві́лля» (італ. Il rosso segno della follia) — італійсько-іспанський кінофільм 1970 року, готичне джалло, поставлене режисером Маріо Бава з канадським актором Стівом Форсайтом^[it] і німецько-італійською акторкою Лаурою Бетті в головних ролях, також у фільмі знімалися Даґмар Лассандер^[it], Хесус Пуенте^[es], Фемі Бенуссі та інші.

Сюжет

Головний герой фільму тридцятирічний Джон Гаррінґтон (Стів Форсайт^[it]) — молодий і привабливий власник магазином весільних суконь. Його переслідує страшний дитячий спогад про загадкову та насильницьку смерть матері. Він відчуває жагу до вбивства молодих жінок, які збираються одружитися. Жертвами стають або клієнтки, або моделі його дому моди. Наприклад, Аліс Нортон (Фемі Бенуссі), яку Гаррінґтон вбиває та спалює в теплиці.

Водночас Джон має нещасливий шлюб з Мілдред (Лаура Бетті), яка не хоче розлучатися з ним: після чергової сварки він убиває і її та дивом уникає викриття інспектором Расселом (Хесус Пуенте^[es]). Останній підозрює Джона, але не може зібрати достатньо доказів для звинувачення. Гаррінґтон закохується в чергову модель Гелен Вуд (Даґмар Лассандер^[it]), але тим часом його переслідує привид Мілдред, яка не дає покою. Джон втікає із засідки, влаштованою поліцією, і отримує алібі від Гелен.

Одержимий нестримною жагою до вбивств, Джон врешті розуміє, що це саме він убив свою матір, яка збиралася знову вийти заміж. Поліція, використавши Гелен як приманку, арештовує його. Джона відправляють у психіатричний притулок, але привид Мілдред його не полишив…

Знімальна група

Лаура Бетті — Мілдред Гаррінґтон

Акторський склад

Актор	Роль	В оригіналі^[1]^[2]
Стів Форсайт^[it]	Джон Гаррінґтон Джон Гаррінґтон	John Harrington
Лаура Бетті	Мілдред Гаррінґтон Мілдред Гаррінґтон	Mildred Harrington
Даґмар Лассандер^[it]	Гелен Вуд Гелен Вуд	Helen Wood
Хесус Пуенте^[es]	інспектор Рассел інспектор Рассел	inspector Russell
Фемі Бенуссі	Аліс Нортон Аліс Нортон	Alice Norton
Антонія Мас	Луїза Луїза	Louise
Алан Коллінз^[it]	Ванс Ванс	Vences
Жерар Тічі^[de]	lоктор Каллевей lоктор Каллевей	Dr. Kalleway
Веро́ніка Ллімера́	Бетсі Бетсі	Betsy
Паскуале Фортунато	Джон Гаррінґтон у дитинстві	John Harrington as a boy
Хосе Ігнасіо Абадаль^[en]	Кейн Кейн	Kane
Сільвія Лієнас	Вікі Вікі	Vicky
Монсеррат Ріва	наречена в потязі наречена в потязі	Bride on Train
Гвідо Барлоччі	— —	(у титрах не вказаний)
Бруно Боскетті^[it]	поліцейський поліцейський	(у титрах не вказаний)
Елена Де Вітт	модель модель	(у титрах не вказана)

Основний творчий колектив

Режисер: Маріо Бава;
Сценарій: Сантьяго Монкада;
Оператор-постановник: Маріо Бава (Eastmancolor^[en]);
Музика: Санте Марія Ромітеллі^[it], аранжував Луїджі Дзіто (RCA Records);
Монтаж: Соледад Лопес;
Художник-постановник: Джулія Мафаї^[it].

Зйомки

Декорації: Хесус Марія Ерреро;
Костюми: Надія Фабріані (весільні сукні — Монсеррат Ріба Відаль, Хосе Марія Тресерра);
Макіяж: Еліза Аспач, П'єро Мекаччі;
Зачіски: Іполіта Лопес, Емілія Дзачіні;
Оператор: Хайме Деу Касас, Еміліо Варріано;
Асистент режисера: Ламберто Бава^[it], Рікардо Волкер;
Другий асистент режисера: Маріо Б'янкі^[it];
Асистенти оператора: Марчелло Анконетані, Джанлоренцо Баталья, Авеліно Карла;
Асистенти монтажу: Ліліана Серра;
Асистент арт-директора: Джузеппе Альдрованді;
Асистент директора декорацій: Джанна Спіріто;
Звук: П'єтро Ортолані;
Фотограф: Хосе Адріан, Джузеппе Паррабано;
Керівник сценарію: Маріса Агостіні, Патриція Дзуліні;
Титри: Луїджі Б'ямонте, Міро Грізанті.

Постпродукція

Продюсери: Мануель Каньо Санчіріако, Джузеппе Дзаккаріелло з Pan Latina Films (Мадрид), Mercury Films (Рим), Películas Ibarra y Cía S.A. (Madrid);
Асоційований продюсер: Енцо Ферла;
Менеджер продакшену: Хайме Фернандес Сід;
Асоційований менеджер продакшену: Граціано Фабіані, [Хосе] Педро Вільянуева;
Секретар продакшену: Антоніо Анґрісано^[2].

Прокат

16 грудня 1969 року стрічка отримала візу від цензорів^[it] під № 55164^[2]. Первинно робочою назвою стрічки була «Сокира для медового місяця» (італ. Un'accetta per la luna di miele). Крім оригінальної італійської назви (італ. La dama rossa uccide sette volte), під якою фільм вийшов у прокат, мали місце й оригінальні назви в деяких країнах^[1]:

Австралія, Велика Британія, Канада, Норвегія, США — англ. Hatchet for the Honeymoon;
Бразилія — порт. O Alerta Vermelho da Loucura;
Велика Британія — англ. Blood Brides;
Греція — грец. O sadistis;
Еквадор — італ. Il rosso segno della follia;
Іспанія — ісп. Un hacha para la luna de miel;
Канада — фр. Meurtres à la Hache;
Польща — пол. Siekiera na miesiąc miodowy;
Португалія — порт. As Noivas da Morte, порт. Lua de Mel Sangrenta;
СРСР — рос. Топор для новобрачной;
Угорщина — угор. Hentesbárd;
Фінляндія — фін. Kalman hääyö;
Франція — фр. La baie sanglante 2, фр. Une hache pour la lune de miel;
ФРН — англ. Red Wedding Night;
Швеція — швед. Honeymoon;
Японія — яп. クレイジー・キラー/悪魔の焼却炉.

Фільм вийшов у прокат в Італії 2 червня 1970 року, 23 червня відбулася прем'єра в Турині. В інших країнах пізніше^[1]:

Іспанія — 14 вересня 1970 року;
Велика Британія — грудень 1972 року;
США — 9 лютого 1974 року;
Франція — 19 червня 1974 року
ФРН — грудень 1986 року (прем'єра на відео-носіях);
Фінляндія — 25 жовтня 2003 року (фестиваль Night Visions^[en]), 1 листопада 2003 року (Iik!! Horror Film Festival);
Австралія — 7 червня 2015 року (прем'єра на Blu-ray).

Першим дистриб'ютором в Італії та Іспанії стала компанія Metro-Goldwyn-Mayer. В інших країнах^[1]:

Австралія — Umbrella Entertainment^[en] (2005, DVD), Shock (2015), Cinema Cult (2015, DVD, Blu-ray);
Велика Британія — Odeon Entertainment (2009, DVD), Tigon Pictures (1972, дубляж), 88 Films (2021, Blu-ray);
Іспанія — Vídeo Mercury Films (1970);
Італія — Eagle Pictures^[it] (2006, DVD);
Німеччина — Koch Media (2004, DVD), Wicked-Vision Media (2016, DVD, Blu-ray);
США — G.G. Communications Inc. (1974, дубляж), AVCO Embassy Television (1975, дубляж, ТБ), VCI Home Video (VHS), Alpha Video Distributors (1995, VHS), Something Weird Video^[en] (1998, VHS), Image Entertainment^[en] (2000, DVD), Reel Media International (2005—2008, ТБ), Redemption (2012, DVD, Blu-ray);
Швеція — Video Invest AB (VHS).

Примітки

↑ ^а ^б ^в ^г Il rosso segno della follia на сайті IMDb (англ.)
↑ ^а ^б ^в Curti, 2017, p. 19.

Джерела

Il rosso segno della follia на сайті IMDb (англ.)
Roberto Curti^[it]. Italian Gothic Horror Films, 1970—1979. — Jefferson, North Carolina : McFarland & Company, 2017. — 246 p. — ISBN 978-1476664699. (англ.)

[IMDb-1] а ^б ^в ^г Il rosso segno della follia на сайті IMDb (англ.)

[FOOTNOTECurti2017p._19-2] а ^б ^в Curti, 2017, p. 19.

[1]

[2]