Вікіпедія

Шанталь Шоде де Сілан

французька шахістка

Шанталь Шоде де Сілан (9 березня 1919, Версаль — 5 вересня 2001, Грасс) — французька шахістка і піонерка жіночих шахів, міжнародна майстриня від 1950 року[1].

Шанталь Шоде де Сілан, 1962 рік

Навчилася грати в шахи, коли їй було дев'ять, разом із братом Бароном де Сіланом, який згодом став сильним любителем. 1932, у 13 років, взяла участь у своєму першому чемпіонаті Франції з шахів серед жінок[2]. 1936 року, в 17 років, виграла свій перший чемпіонат[3].

1939 року одружилася з Бернардом Шоде і поїхала за ним до Марокко через Другу світову війну. 1942 року вони повернулися до Франції й незабаром приєдналися до руху опору.

У 1949-50 роках представляла Францію на московському турнірі, який мав вирішити, хто стане наступницею Віри Менчик як чемпіонки світу. Шанталь Шоде де Сілан лідирувала впродовж значної частини турніру, але наприкінці втомилася й зрештою поділила 5-7-ме місце[1] серед 16-ти гравчинь. Хоча вона мусила піклуватися про чотирьох дітей, але знову брала участь у жіночих чемпіонатах світу 1952 та 1955 років (Москва), а потім 1961 року (у Врняцькій Бані), поділивши відповідно 8-10-те[1], 10-13-те і 12-14-те місця[1][4]. Входила до складу національної збірної Франції на 9-й шаховій олімпіаді (чоловічій), що проходила в Дубровнику в 1950 році[1], і стала першою жінкою, яка взяла участь у цьому змаганні. Вона також стала першою жінкою, яка коли-небудь брала участь у чемпіонаті Франції з шахів (чоловіча секція), посівши сьоме місце 1947 року[5]. Її поділене третє місце 1951 року дотепер залишається найкращим результатом серед жінок на чемпіонаті Франції[6]. Брала участь у жіночій Шаховій олімпіаді 1957[1].

1970 року, невдовзі після відставки Жанни Ле Бей-Таїлі, Шанталь Шоле де Сілан очолила паризький шаховий клуб Каїса. Вона добровільно керувала ним[1] понад 30 років; за той час клуб виховав кілька молодих талантів, які згодом стануть сильними гросмейстерами, як-от Олів'є Рене, Елої Реланж, Мануель Апіселла, Ігор Натаф та Жоель Лотьє.

ФІДЕ надала їй звання міжнародної майстрині, коли запровадила цей титул 1950 року[1][7], а пізніше (почесного) звання гросмайстрині (1990).

Примітки

ред.
  1. ↑ а б в г д е ж и В. Батура, 2016, с. 671.
  2. ↑ Le championnat de France féminin 1932 (фр.). Архів оригіналу за 23 грудня 2019. Процитовано 8 грудня 2019.
  3. ↑ Le championnat de France féminin 1936 (фр.). Архів оригіналу за 23 жовтня 2018. Процитовано 7 грудня 2019.
  4. ↑ World Chess Championship for Women. Архів оригіналу за 22 березня 2019. Процитовано 7 грудня 2019.
  5. ↑ Archived copy. Архів оригіналу за 8 грудня 2009. Процитовано 24 січня 2010.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  6. ↑ Vichy 1951 - 27ème championnat de France (фр.). Архів оригіналу за 22 жовтня 2018. Процитовано 7 грудня 2019.
  7. ↑ Sunnucks, Anne, The Encyclopedia of Chess, 1970, p. 68

Література

ред.
  • В. Батура (2016). Шаховий енциклопедичний словник у 2-х томах. Т. 2 (О-Я). Луцьк: Вежа-Друк. с. 756. ISBN 978-966-361-748-0.

Посилання

ред.
Отримано з https://uk.wiki.x.io/w/index.php?title=Шанталь_Шоде_де_Сілан&oldid=43324094