Вікіпедія

Шапошникова Софія Саулівна

Шапошникова Софія Саулівна
Ім'я при народженніСофія Саулівна Левіна
Народилася2 квітня 1927(1927-04-02)
Дніпропетровськ, Українська СРР, СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих
Померла29 серпня 2018(2018-08-29) (91 рік)
Беер-Шева, Ізраїль Редагувати інформацію у Вікіданих
ГромадянствоСРСР СРСР → Ізраїль Ізраїль
Діяльністьписьменниця, поетеса Редагувати інформацію у Вікіданих
Сфера роботибелетристика[1] і поезія[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materПівденноукраїнський національний педагогічний університет імені Костянтина Ушинського Редагувати інформацію у Вікіданих
Мова творівросійська
ЧленствоСП СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих
У шлюбі зШапошников Федір Іванович Редагувати інформацію у Вікіданих
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Левіна.
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Шапошникова.

Софія Саулівна Шапошникова (уроджена Левіна ; 2 квітня 1927, Дніпропетровськ — 29 серпня 2018, Беер-Шева) — радянський прозаїк і поет.

Життєпис

ред.

Народилася 1927 року в Дніпропетровську, в сім'ї Саула Йосиповича Левіна та Дори-Теї Данилівни Левенсон[2][3]. Батько був бундівцем, керуючим банком у Миколаєві; розстріляний в 1937 році[4]. Мати, випускниця Вищих жіночих курсів в Одесі, консерваторії та інституту іноземних мов, викладачка англійської мови, була засуджена як член родини зрадника Батьківщини та відправлена до Темниковських таборів у Мордовії. Софія оселилася в сім'ї двоюрідної сестри матері Ганни Йосипівни Неймарк в Одесі.

З початком німецько-радянської війни — в евакуації в Семипалатинську, де жила в сім'ї дядька — професора Соломона Даниловича Левенсона, одного із засновників Одеського політехнічного інституту (1918).[5] Працювала у підсобному цеху Жана-Сімейського м'ясокомбінату. Вступила на літературний факультет евакуйованого до Семипалатинська Ленінградського педінституту, після звільнення Одеси повернулася до міста в 1944 році та продовжила навчання в Одеському педагогічному інституті.

В 1946 році вийшла заміж за композитора Лева Олександровича Батхана (нар. 1924), який отримав місце викладача гармонії в Краснодарському музичному училищі.[6] У Краснодарі познайомилася з художником та мистецтвознавцем Федором Івановичем Шапошниковим, вийшла за нього заміж і оселилася в Одесі, працювала вчителем російської мови та літератури в Одеській середній школі. З 1957 року працювала в районній газеті в Сороках та згодом оселилася з чоловіком у Кишиневі[7]. Працювала редактором відділу прози журналу «Дністер».[8]

Дебютувала Софія Шапошникова віршами та прозою у 1958 році в ленінградському журналі « Костер» і того ж року в кишинівському літературному журналі «Дністер». Перша книга «Родика» вийшла в 1961 році; згодом опублікувала ряд книг прози (у тому числі три романи, один з яких детективний) і, починаючи з 1973 року, — поезії. Твори перекладалися польською, молдавською та українською мовами[9].

Член Спілки письменників СРСР. З 1992 року проживала з чоловіком в Ізраїлі в місті Беер-Шева[10], де опублікувала роман «Після опівночі» та поетичний збірник «Вечірня книга» (2006, 2009).[11][12]

Родина

ред.

Чоловік: Шапошников Федір Іванович (1926—2016) — кандидат мистецтвознавства, обіймав посади завідувача кафедри та декана художньо-графічного факультету Одеського педагогічного інституту, був завідувачем кафедри історії мистецтва Кишинівського інституту мистецтв імені Г. Музическу (1975—1981).[13]

Двоюрідний брат матері — письменник Корній Чуковський.

Троюрідний брат — математик Володимир Рохлін.

Книги

ред.
  • Родіка (повість). Кишинів: Картя молдовеняске, 1961. — 137 с. — 15000 прим.
  • Зарянські капітани (оповідання). Кишинів: Картя молдовеняске, 1962. — 110 с. — 15000 прим.
  • Парашут не розкрився (оповідання). Кишинів: Картя молдовеняске, 1962. — 187 с. — 15000 екз[14].
  • Я дарую тобі сонце (розповіді). Кишинів: Картя молдовеняске, 1963. — 110 с. — 15000 прим.
  • Побажайте мені щастя (повість та оповідання). Кишинів: Картя молдовеняске, 1964. — 293 с. — 15000 екз[15].
  • Будинок над катакомбами (повісті та оповідання). Кишинів: Картя молдовеняске, 1965. — 70 c. — 15000 прим.
  • Достроковий випуск (роман). Кишинів: Картя молдовеняске, 1967. — 436 с. — 15000 прим.
  • Хто ти, Льонька? (Оповідання). Кишинів: Картя молдовеняске, 1967. — 110 с. — 15000 прим.
  • Кінець тихої вулиці (оповідання). Кишинів: Картя молдовеняске, 1968. — 192 с. — 15000 прим.
  • Начальник загрози (повісті). Кишинів: Картя молдовеняске, 1970. — 251 с. — 15000 прим.
  • У погонах та без погонів (роман). Кишинів: Картя молдовеняске, 1972. — 383 с. — 15000 прим.
  • Надвечір'я (вірші). Кишинів: Картя молдовеняске, 1973. — 143 с. — 2500 прим.
  • У погонах та без погонів (роман). Кишинів: Картя молдовеняске, 1976. — 383 с. — 50000 прим.
  • Мить до зорі (вірші). Кишинів: Література артистике, 1977. — 223 с. — 3500 прим.
  • Снігопад у жовтні (повість). М.: Радянський письменник, 1978. — 296 с. — 30000 прим.
  • Зустрічні вітри (повісті та оповідання). Кишинів: Картя молдовеняске, 1979. — 340 с. — 30000 прим.
  • Будинок над катакомбами (повісті, оповідання). Кишинів: Література артистике, 1980. — 208 с. — 75000 прим.
  • Зливи (вірші). М.: Радянський письменник, 1981. — 95 с. — 10000 прим.
  • Потривожений день (вірші). Кишинев: Література артистике, 1981. — 186 с. — 5000 прим.
  • У погонах та без погонів (роман). Кишинів: Література артистике, 1984. — 461 с. — 75000 прим.
  • Благополучний результат (оповідання та повість). Кишинів: Література артистике, 1986. — 279 с. — 30000 прим.[16]
  • Загальний вагон (вірші). Кишинев: Література артистике, 1988. — 286 с. — 3000 екз[17]
  • Будинок над катакомбами (повісті та оповідання). Кишинев: Література артистике, 1989. — 208 с. — 75000 прим.[18]
  • Після опівночі (роман). Тель-Авів: Морія, 1996. — 375 с.
  • Вечірня книга: вірші різних літ. Тель-Авів: Морія, 2006; 2-ге, розширене видання — там же, 2009. — 299 с.
  • Геній у полоні, чи полоні в генія (поема). Єрусалим: Скопус, 2010.
  • Гартуючи життя своє: нові вірші. Тель-Авів: Морія, 2012.

Примітки

ред.
  1. ↑ а б Чеська національна авторитетна база даних
  2. ↑ Ш. Шалит «Мы друг другу целуем руки…»
  3. ↑ Наталья Панасенко «О некоторых родственниках Корнея Чуковского»: Мати, донька одеського присяжного маклера Давида-Данила Соломоновича Левенсона, доводилася двоюрідною сестрою письменнику Корнею Чуковському
  4. ↑ Сталинские списки. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 30 квітня 2023. [Архівовано 2016-03-04 у Wayback Machine.]
  5. ↑ История «холодильного дела» и холодильной промышленности
  6. ↑ Н. Бекетова «Стихотворения разных лет» (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 8 січня 2014. Процитовано 8 січня 2014. [Архівовано 2014-01-08 у Wayback Machine.]
  7. ↑ Ада Геткер «Читая, слышу музыку». Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 30 квітня 2023.
  8. ↑ Связь времён
  9. ↑ Связь времён
  10. ↑ «Возвращение домой». Выставка живописи Фёдора Шапошникова и Александра Постеля
  11. ↑ Софья Шапошникова в журнале «Семь искусств»
  12. ↑ Стихи С. С. Шапошниковой. Архів оригіналу за 8 січня 2014. Процитовано 30 квітня 2023. {{cite web}}: символ нерозривного пробілу в |title= на позиції 9 (довідка)
  13. ↑ Фёдор Иванович Шапошников
  14. ↑ Каталог НБ ТГУ
  15. ↑ Каталог НБ ТГУ II
  16. ↑ РНБ: Генеральный алфавитный указатель книг на русском языке
  17. ↑ Каталог Национальной библиотеки Молдавии. Архів оригіналу за 6 березня 2016. Процитовано 17 вересня 2015. [Архівовано 2016-03-06 у Wayback Machine.]
  18. ↑ Библиографические данные на Озоне
Отримано з https://uk.wiki.x.io/w/index.php?title=Шапошникова_Софія_Саулівна&oldid=43946856