Вікіпедія

Шарль Мішель

бельгійський політик, колишній прем’єр-міністр Бельгії, президент Європейської ради
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Мішель.

Шарль Мішель (фр. Charles Michel; нар. 21 грудня 1975, Намюр, провінція Намюр, Валлонія, Бельгія) — бельгійський та європейський політик і державний діяч, голова Європейської Ради (2019—2024)[6]. 69-й прем'єр-міністр Бельгії (2014—2019).

Шарль Мішель
фр. Charles Michel
Шарль Мішель
Шарль Мішель
Голова Європейської Ради
1 грудня 2019 — 1 грудня 2024
ПопередникДональд Туск
НаступникАнтоніу Кошта
69-й прем'єр-міністр Бельгії
11 жовтня 2014 — 27 жовтня 2019
ПопередникЕліо ді Рупо
НаступникСофі Вільмес
Народився21 грудня 1975(1975-12-21)[1][2][3] (49 років)
Намюр, Бельгія[4]
Відомий якполітик, адвокат
КраїнаБельгія
Alma materВільний університет Брюсселя і Амстердамський університет
Політична партіяРеформаторський рух
БатькоЛуї Мішель
У шлюбі зAmélie Derbaudrenghiend[5]
Нагороди
charlesmichel.be
 Висловлювання у Вікіцитатах
 Медіафайли у Вікісховищі

Представник франкомовної спільноти, лідер партії «Реформаторський рух» (2011—2014, 2019). Наймолодший прем'єр-міністр Бельгії з 1845 року.

Біографія

ред.

Шарль Мішель народився 21 грудня 1975 року в місті Намюр, в Бельгії, в сім'ї Луї та Мартін Мішель, валлонець[7].

Освіта

ред.

У 1998 році Шарль закінчив юридичний факультет Брюссельського франкомовного вільного університету та Амстердамського університету, після чого він став адвокатом[8].

Вільно володіє французькою (як рідною), нідерландською та англійською мовами[9].

Політична діяльність в Бельгії

ред.

Шарль Мішель розпочав свою політичну діяльність у 1994 році як провінційний депутат у Валлонському Брабанті. У 2000 році він став міністром внутрішніх справ в уряді Валлонії у віці 25 років, що зробило його наймолодшим регіональним міністром в історії Бельгії[10].

В 2007—2010 роках займав пост міністра розвитку і співробітництва Бельгії[11][12]. В 2010 році став головою ліберальної валлонської партії Реформаторський рух замість Дідьє Рейндерса після поразки партії на парламентських виборах 2010[13].

Після парламентських виборів в Бельгії в 2014 році, коаліція нового парламенту вибрала Мішеля кандидатом на пост прем'єр-міністра. Його кандидатуру підтримали Християнські демократи і фламандці, Новий фламандський альянс та інші партії.

11 жовтня 2014 король Філіп I офіційно привів Шарля Мішеля до присяги на посаду прем'єр-міністра Бельгії[14][15].

У грудні 2018 року уряд розпався через внутрішні суперечки щодо Глобального міграційного пакту[en]. Зрештою Мішель подав у відставку й став тимчасовим виконувачем обов'язків прем'єра[16]. Після федеральних виборів 2019 року Реформатський Рух втратив низку місць, хоча Мішель усе ще лишався виконувачем обов'язків під час обговорень уряду.

Голова Європейського Союзу

ред.

Через тиждень після федеральних урядів, 2 липня 2019 року, Європейська рада проголосувала за обрання Мішеля головою Європейської ради. Перейняв обов'язки Дональда Туска на церемонії 29 листопада 2019 року, офіційно на посаді з 1 грудня 2019[17].

24 березня 2022 року Шарль Мішель був обраний президентом Ради Євросоюзу ще на два з половиною роки (з 1 червня 2022 року по 30 листопада 2024 року[18].

Російсько-українська війна (2022—2023)

ред.

Після повномасштабного вторгнення Росії до України в лютому 2022 року ініціював запровадження санкцій проти РФ, що також передбачали заморожування активів Центрального банку Росії[19], який зберігає 630 мільярдів доларів валютних резервів[20], щоб запобігти компенсації впливу санкцій[21].  

5 травня 2022 року Мішель сказав: «Я абсолютно переконаний, що це надзвичайно важливо не тільки заморозити активи, але й зробити можливим їх конфіскацію, зробити їх доступними для відновлення України»[22].

Особисте життя

ред.

Мішель і його партнерка Амелі Дербодренг'єн мають двох дітей. На тлі пандемії COVID-19 пара відклала весілля, яке мало відбутися у Франції в серпні 2020 року, щоб уникнути карантину після повернення до Бельгії[23].

Погляди

ред.

2009 року заявив, що шокований заявою папи римського Бенедикта XVI про те, що презервативи сприяють поширенню СНІДу, назвавши його докази «вражаючими, скандальними і навіть безвідповідальними»[24].

Нагороди

ред.
  • Орден князя Ярослава Мудрого I ст. (Україна, 23 серпня 2021) — за визначний особистий внесок у зміцнення міждержавного співробітництва, підтримку незалежності та територіальної цілісності України[26].
  • Орден «За заслуги» I ст. (Україна, 23 серпня 2022) — за значні особисті заслуги у зміцненні міждержавного співробітництва, підтримку державного суверенітету та територіальної цілісності України, вагомий внесок у популяризацію Української держави у світі[27].

Примітки

ред.
  1. ↑ Енциклопедія Брокгауз
  2. ↑ Dictionnaire des Wallons — Fédération Wallonie-Bruxelles, Institut Jules Destrée.
  3. ↑ GeneaStar
  4. ↑ http://chancellerie.belgium.be/en/content/charles-michel
  5. ↑ https://www.politico.eu/article/meet-the-eu-new-first-lady-amelie-derbaudrenghien-michel-european-council-president/
  6. ↑ Європейська рада погодила майбутніх керівників інститутів ЄС [Архівовано 29 жовтня 2019 у Wayback Machine.] Інтерфакс-Україна (02.07.2019)
  7. ↑ Charles Michel, un jeune Premier ministre libéral pour la Belgique. L'Express (фр.). 7 жовтня 2014. Процитовано 30 січня 2023.
  8. ↑ DPG Media Privacy Gate. myprivacy.dpgmedia.be. Процитовано 30 січня 2023.
  9. ↑ BELGA. MR: Charles Michel a pris la relève de Didier Reynders à la tête du Mouvement. La Libre.be (фр.). Процитовано 30 січня 2023.
  10. ↑ Vif, La rédaction du (13 грудня 2010). Charles Michel officiellement candidat à la présidence du MR. Le Vif (fr-BE) . Процитовано 31 січня 2023.
  11. ↑ Charles Michel. Minister van Ontwikkelingssamenwerking. Архів оригіналу за 20 червня 2015. Процитовано 30 січня 2023.
  12. ↑ 20 March 2008 – Royal Orders. Government – Dismissals – Appointments (PDF). 21 березня 2008.
  13. ↑ Vif, La rédaction du (13 грудня 2010). Charles Michel officiellement candidat à la présidence du MR. Le Vif (fr-BE) . Процитовано 30 січня 2023.
  14. ↑ Belgium’s ‘kamikaze coalition’ to be sworn in 138 days after elections. the Guardian (англ.). 10 жовтня 2014. Процитовано 30 січня 2023.
  15. ↑ Belgium swears in new Prime Minister Charles Michel. The Independent (англ.). 11 жовтня 2014. Процитовано 30 січня 2023.
  16. ↑ Dunst, Charles. Charles Michel to head Belgian caretaker government – POLITICO (англійською) . Politico. Архів оригіналу за 18 серпня 2020. Процитовано 12 квітня 2021.
  17. ↑ Charles Michel takes over from Donald Tusk as President of the European Council. General Secretariat of the Council (англійською) . 29 листопада 2019. Архів оригіналу за 3 червня 2020. Процитовано 12 квітня 2021 року. [Архівовано 2020-06-03 у Wayback Machine.]
  18. ↑ Charles Michel als EU-Ratspräsident wiedergewählt. Der Spiegel (нім.). 24 березня 2022. ISSN 2195-1349. Процитовано 30 січня 2023.
  19. ↑ Now is not the time to confiscate Russia’s central bank reserves. Bruegel | The Brussels-based economic think tank (англ.). Процитовано 31 січня 2023.
  20. ↑ Davidson, Kate; Weaver, Aubree Eliza. The West declares economic war on Russia. POLITICO (англ.). Процитовано 31 січня 2023.
  21. ↑ EU leaders agree more Russia sanctions, but save some for later. Financial Times. 25 лютого 2022. Процитовано 31 січня 2023.
  22. ↑ Noyan, Oliver (17 травня 2022). Germany open to Russian Central Bank asset seizure to finance Ukraine's recovery. www.euractiv.com (брит.). Процитовано 31 січня 2023.
  23. ↑ Charles Michel postpones wedding to avoid quarantine. POLITICO (амер.). 20 серпня 2020. Процитовано 31 січня 2023.
  24. ↑ DPG Media Privacy Gate. myprivacy.dpgmedia.be. Процитовано 31 січня 2023.
  25. ↑ Moniteur Belge - Belgisch Staatsblad. www.ejustice.just.fgov.be. Процитовано 30 січня 2023.
  26. ↑ Указ Президента України від 23 серпня 2021 року № 394/2021 «Про нагородження Ш.Мішеля орденом князя Ярослава Мудрого»
  27. ↑ Указ Президента України від 23 серпня 2022 року № 595/2022 «Про відзначення державними нагородами України»

Посилання

ред.
Отримано з https://uk.wiki.x.io/w/index.php?title=Шарль_Мішель&oldid=44050779