Шаронов Всеволод Васильович
Всеволод Васильович Шаронов (рос. Всеволод Васильевич Шаронов; 10 березня 1901 — 27 листопада 1964) — радянський астроном.
| Шаронов Всеволод Васильович | |
|---|---|
рос. Всеволод Васильевич Шаронов  | |
| Народився | 25 лютого (10 березня) 1901 Санкт-Петербург, Російська імперія[1] |
| Помер | 27 листопада 1964[1] (63 роки) або 26 листопада 1964[2] (63 роки) Ленінград, РРФСР, СРСР[1] |
| Поховання | Красненьке кладовищеd |
| Країна |  СРСР Російська імперія |
| Діяльність | астроном |
| Alma mater | фізико-математичний факультет Санкт-Петербурзького університетуd |
| Галузь | астрономія[3], світлова величина[3] і atmosphere of a planetd[3] |
| Заклад | Санкт-Петербурзький державний університет |
| Науковий ступінь | доктор фізико-математичних наук |
| Аспіранти, докторанти | Lydia Radlovad |
| У шлюбі з | Ситинська Надія Миколаївна |
 Шаронов Всеволод Васильович у Вікісховищі | |
Життєпис
ред.Народився в Петербурзі. У 1918 вступив до Петроградського університету. У 1919—1924 перебував у лавах Червоної армії. Закінчив університет у 1926. У 1929 закінчив аспірантуру при Астрономічному інституті в Ленінграді (нині Інститут теоретичної астрономії АН), потім працював в Ташкентській обсерваторії. Після повернення до Ленінграда працював у Державному науково-дослідному інституті аерозйомки, Пулковській обсерваторії, потім — у Ленінградському університеті (з 1944 професор, у 1950—1961 директор обсерваторії університету, з 1932 завідував створеною ним фотометричною лабораторією обсерваторії).
Основні наукові роботи присвячені фотометрії планет. Розробив методи вимірювань, що дозволяють отримати альбедо небесних тіл, а також визначити їхні кольори. Успішно застосував абсолютну фотометрію до вивчення природи місячної поверхні. Опублікував таблиці і графіки, що виражають зміни з фазою різних фотометричних характеристик більш ніж ста місячних об'єктів. Запропонував так звану метеорно-шлакову теорію будови зовнішнього покриву місячної поверхні. Виконав серію фотометричних і колориметричних спостережень Марса під час протистоянь 1939, 1956, 1958 і порівняв фотометричні характеристики Марса з отриманими в лабораторних умовах альбедо і кольорами зразків земних пустель та інших форм кори вивітрювання. Провів фотометричні дослідження інших планет, а також сонячної корони. Створив теорію вимірювача видимості і розробив новий тип вимірювача, названий ним «димкоміром». Займався вивченням сріблястих хмар, очолював роботи у цій галузі в СРСР. Брав участь у шести експедиціях зі спостереження сонячних затемнень.
Автор книг «Вимірювання і розрахунок видимості далеких предметів» (1947), «Марс» (1947), «Природа планет» (1958) та інших. Проводив велику педагогічну і популяризаторську роботу.
Джерела
ред.- Колчинский И. Г., Корсунь А. А., Родригес М. Р. (1977). Шаронов Всеволод Васильевич. Астрономы. Биографический справочник (на сайте Астронет). отв. редактор Богородский А. Ф. (вид. 2-ге, 416 с.). Киев: Наукова думка.(рос.)
Примітки
ред.- ↑ а б в Шаронов Всеволод Васильевич // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
- ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #107353687 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ а б в Чеська національна авторитетна база даних
|
Це незавершена стаття про науковця. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |