Щавник (Новосондецький повіт)
Щавник (пол. Szczawnik) — село в Польщі, на Лемківщині, у гміні Мушина Новосондецького повіту Малопольського воєводства. Населення — 874 особи (2011[1]).
Село
.jpg) Координати 49°23′00″ пн. ш. 20°52′00″ сх. д. / 49.38333° пн. ш. 20.86667° сх. д.
|
Розташування
ред.Село розміщене на берегах потоку Щавник — правої притоки Попраду, на схилах хребта Яворини. Знаходиться на території Попрадського ландшафтного парку.
Історія
ред.
Король Ягайло з королевою Ядвігою в 1391 р. грамотою надав краківському єпископові Іоаннові маєтком, включно з селом Щавник. На думку о. Юліяна Никоровича ці села т. зв. «мушинського ключа» існували з часів Галицько-Волинського князівства і підпали в 1340 р. під панування Польщі за короля Казимира Великого.
Село Щавник закріпачене в 1575 році, ймовірно за волоським правом. Це закріпачення русинського (українського) населення Лемківщини з використанням волоського права польські історики сміховинно трактують як «волоську колонізацію».
З листопада 1918 по січень 1920 село входило до складу Лемківської Республіки. В селі була москвофільська читальня імені Качковського.
До середини XX ст. в регіоні переважало лемківсько-українське населення. У 1939 році з 670 жителів села — 665 українців і 5 євреїв.[2] До 1945 р. в селі була греко-католицька церква парафії Злоцьке Мушинського деканату (до 1809 р. у Щавнику була самостійна парафія), метрики велися з 1784 р.[3]
Після Другої світової війни Лемківщина, попри сподівання лемків на входження в УРСР, була віддана Польщі, а корінне українське населення примусово-добровільно вивозилося в СРСР. Згодом, у період між 1945 і 1947 роками, в цьому районі тривала боротьба між підрозділами УПА та радянським військами. Ті, хто вижив, 1947 року під час Операції Вісла були ув'язнені в концтаборі Явожно або депортовані на понімецькі землі Польщі[4].
Пам'ятки
ред.В селі збереглася церква святого Димитрія з 1841 року (ймовірно на місці давнішої церкви, яка існувала ще до 1624 року), після 1947 року перетворена на костел. У церкві знаходяться іконостас зламу XVIII—XIX ст. і два бічні вівтарі з 1729 р. З XVII ст. походить ікона Спаса Вседержителя. З того ж часу походить ікона святого Архангела Михаїла, перенесена з церкви до музею в Новому Сончі. На одній із церковних веж є дзвін з 1707 року.
Також у селі збереглися зрубні дерев'яні полемківські комори.
Демографія
ред.Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][5]:
| Загалом | Допрацездатний вік |
Працездатний вік |
Постпрацездатний вік | |
|---|---|---|---|---|
| Чоловіки | 453 | 112 | 313 | 28 |
| Жінки | 421 | 83 | 266 | 72 |
| Разом | 874 | 195 | 579 | 100 |
Примітки
ред.
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Щавник (Новосондецький повіт)
- ↑ а б в GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018.
- ↑ Володимир Кубійович. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939, стор. 54 — Вісбаден, 1983. — 205 с.
- ↑ Шематизм греко-католицького духовенства апостольської Адміністрації Лемківщини, с. 90-91 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 4 березня 2016. Процитовано 24 червня 2016.
- ↑ Акція «ВІСЛА»: Список виселених у ході операції сіл і містечок. Архів оригіналу за 30 липня 2017. Процитовано 16 червня 2017.
- ↑ Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Архів оригіналу за 20 вересня 2018. Процитовано 14 серпня 2018.
.
Джерела
ред.- Szczawnik // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1890. — Т. XI. — S. 825. (пол.)(пол.)
|
Це незавершена стаття про Малопольське воєводство. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |