Щербаков Василь Петрович
Васи́ль Петро́вич Щербако́в (рос. Василий Петрович Щербаков) — генерал-майор, заступник начальника Завидовського державного науково-дослідного заповідника Міністерства оборони СРСР. Особистий єгер Л. І. Брежнєва[1].
| Василь Петрович Щербаков | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| рос. Василий Петрович Щербаков | |||||
| Країна |  СРСР | ||||
| Приналежність | .svg){kind=small} Радянська армія | ||||
| Звання |  Генерал-майор | ||||
| Війни / битви | Друга світова війна | ||||
| Нагороди |
| ||||
Один з тринадцяти повних кавалерів ордена «За службу Батьківщині у Збройних Силах СРСР».
Життєпис
ред.Учасник Другої світової війни.
У повоєнний час пройшов шлях від старшого єгеря до заступника начальника Завидовського державного науково-дослідного заповідника Міністерства оборони СРСР.
Військові звання
ред.- 1971 рік — лейтенант адміністративної служби;
- 1972 рік — старший лейтенант;
- 1972 рік — капітан;
- 1973 рік — майор;
- 1976 рік — підполковник;
- 1978 рік — генерал-майор.
Нагороди
ред.Нагороджений сімома орденами, в тому числі: Червоної Зірки (1971), «За службу Батьківщині у Збройних Силах СРСР» трьох ступенів (1975, 1978, 1982) і медалями.
Примітки
ред.- ↑ [Газета «Труд», 20.11.2003, № 216: «Царская» охота. (рос.). Архів оригіналу за 24 квітня 2019. Процитовано 13 жовтня 2017.
{{cite web}}: символ нерозривного пробілу в|title=на позиції 29 (довідка) Газета «Труд», 20.11.2003, № 216: «Царская» охота. (рос.)]
Посилання
ред.- В. Шелудько «Леонид Брежнев в воспоминаниях, размышлениях, суждениях». — Ростов-на-Дону: Феникс, 1998. (рос.)
- Охотники.ру: Две судьбы Щербаковых [Архівовано 29 вересня 2015 у Wayback Machine.]. (рос.)
|
Це незавершена стаття про військового діяча або діячку. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |