Щербань Олена Василівна
Щерба́нь Оле́на Васи́лівна (*27 червня 1980) — український керамолог, етнолог, етнограф, краєзнавець, історик, доктор історичних наук (етнологія), старша наукова співробітниця Інституту народознавства НАН України[2], майстер української традиційної ляльки-мотанки, популяризатор українського традиційного мистецтва[3], голова Опішнянського осередку майстрів народної творчості.
| Щербань Олена Василівна | |
|---|---|
 | |
| Народилася | 27 червня 1980 (44 роки).svg){kind=small} смт Мала Данилівка, Дергачівський район, Харківська область, УРСР |
| Місце проживання | Опішня |
| Країна |  УРСР →  Україна |
| Діяльність | наукова співробітниця  |
| Alma mater | Полтавський національний педагогічний університет імені Володимира Короленка |
| Галузь | етнологія, історія |
| Науковий ступінь | доктор історичних наук |
| Науковий керівник | Павлюк Степан Петрович |
| Відома завдяки: | майстер традиційного народного мистецтва[1] |
| Нагороди | Лауреатка Премії ім. Василя Скуратівського |
| Особ. сторінка | Блог Олени Щербань |
Життєпис
ред.Народилася 27 червня 1980 року в смт Мала Данилівка Харківської області. Нині мешкає в селищі Опішня на Полтавщині.
2002 року закінчила історичний факультет Полтавського державного педагогічного університету імені Володимира Короленка за спеціальністю «Педагогіка і методика середньої освіти. Історія та основи економіки».
Працювала вчителькою історії та економіки в Державній спеціалізованій художній школі-інтернаті І-ІІІ ступенів «Колегіум мистецтв у Опішному».
2007 року закінчила аспірантуру Інституту народознавства НАН України за спеціальністю «Етнологія».
У 2006–2010 роках була депутаткою Опішнянської селищної ради.
У 2016–2018 роках — докторант Харківської державної академії культури, старший викладач кафедри історії України та всесвітньої історії (2016–2017), кафедри музеєзнавства та пам'яткознавства (2017–2019). Тема докторської дисертації — «Еволюція традицій використання глиняного посуду в народній культурі харчування українців Наддніпрянщини другої половини ХІХ – початок ХХІ століття» (науковий консультант — професор Павлюк Степан Петрович)[4].
Наукова діяльність
ред.Здійснила керамологічні експедиції на Полтавщині, Івано-Франківщині, Черкащині, Київщині. [джерело?]
У 2008 році за дослідження «Весільний обряд села Велика Павлівка», написане у співавторстві з Ганною Ярехою стала наймолодшою лауреаткою конкурсу імені Василя Скуратівського[5].
Авторка понад 150 публікацій[6] з етнопедагогіки, діяльності гончарних навчальних закладів Опішні, весільного обряду Полтавщини, історії Опішні. Серед них:
- «Навчання гончарству в Опішному в кінці XIX-ХХ століттях», 2003 рік;
- «Опішнянська школа майстрів художньої кераміки (1936—1941)», 2009 рік;
- «Весільний обряд села Тарасівка (1959-1960-х років, Полтавщина, Україна)», 2008 рік;
- «Іван Мазепа і Опішне», 2008 рік.
Взяла участь у понад 60[1] наукових конференціях, семінарах, симпозіумах:
- 2007–2008 роки — проєкт «Гончарство Опішного в іменах його майстрів».
- 2008 рік — кураторка Міжнародного наукового керамологічного симпозіуму «Гончарне шкільництво на глобалізаційному роздоріжжі: нереалізовані можливості й перспективи розвитку».
- 2009 рік — кураторка Міжнародного мистецького фестивалю-ярмарку «Гончарний Всесвіт в Україні-2009».
2011 року разом з чоловіком, науковцем Анатолієм Щербанем, випустила книгу «Нариси з історії Опішного козацької доби». Видання є дослідженням історії Опішні козацької доби (XVII—XVIII століть). Зібрано й систематизовано факти, подано авторські міркування й висновки про походження топоніма, споруди й планування міста, про один з найпотужніших селітроварницьких промислів Російської Імперії, що діяв у містечку, про місто як найвідоміший осередок садівництва[7].
Творча діяльність
ред.
2008 р. самостійно виготовляє ляльки-мотанки.
Власниця салону-студії «Лялина світлиця» в Опішні. У ній можна придбати вироби Щербань, а також пройти майстер-класи із виготовлення традиційної української ляльки-мотанки з тканини за архаїчною технологією, приготування традиційних різдвяних, великодніх пряників та борщу[8].
У 2020 році Олена Щербань відкрила в Опішні «Музей звареного борщу» та «Музей живого хліба».[9]
Вироби Олени Щербань зберігаються як в Україні — Державному музеї іграшки (Київ), Національному Музеї народної архітектури та побуту України (Київ) — так і закордоном: у провінції Шандунь, Мінську, Флориді, Сан-Дієго, Венесуелі, Вільнюсі, Санкт-Петербурзькому музеї іграшки, Художньо-педагогічному музеї іграшки (м. Сергієв Посад) тощо[10].
Виставки
ред.2008 рік:
- Персональна виставка у Державній спеціалізованій художній школі-інтернаті І-ІІІ ступенів «Колегіум мистецтв у Опішному».
2009 рік:
- Музей-садиба Івана Котляревського (Полтава);
- Всеукраїнська виставка творів народного мистецтва (Київ);
- фестиваль-ярмарок «Співочі тераси» (Харківщина).
- Музей звареного борщу (2020)
-
Організаторка Олена Щербань розповідає про фестиваль
-
Біля печі -
З учасницями фесту Борщик у глиняному горщику -
Олена Щербань розповідає про маковія і шулики
-
Готування качаної каші
-
Див. також
ред.Примітки
ред.- ↑ а б Сторінка про О. В. Щербань на сайті «Рукотвори» [Архівовано 4 вересня 2012 у Wayback Machine.] (Перевірено 5 липня 2012)
- ↑ Щербань Олена Василівна [Архівовано 13 травня 2021 у Wayback Machine.] // НАН України
- ↑ Сторінка про О. В. Щербань на сайті Харківського історичного музею
- ↑ Харківська державна академія культури, 2019, с. 109–110.
- ↑ Григорій Бондар // Опішнянська лялькарка розповіла про секрети улюбленої справи — Інтернет-видання «Полтавщина» — 7.03.2011 рік (Перевірено 5 липня 2012)
- ↑ Інформація про Олену Щербань в блозі [Архівовано 5 листопада 2013 у Wayback Machine.](Перевірено 5 липня 2012)
- ↑ «Нариси з історії міста Опішне козацької доби»[недоступне посилання з серпня 2019] Анотація на сайті НАН України. (Перевірено 5 липня 2012)
- ↑ ЕтноЕкоАгроСадиба-Музей «Лялина Світлиця». ГО Спілка сільського зеленого туризму України. Архів оригіналу за 07.08.2020. Процитовано 1.04.2021. [Архівовано 2020-08-07 у Wayback Machine.]
- ↑ На Полтавщині з’явилися два «смачні» музеї – борщу та хліба. Укрінформ. 23.11.2020. Архів оригіналу за 23.11.2020. Процитовано 1.04.2021.
- ↑ Наталя Литвиненко-Орлова // Про наш просвітянський простір [Архівовано 13 березня 2014 у Wayback Machine.] — Українське слово (Мурманськ) — 22.10.2010 рік (Перевірено 5 липня 2012)
Джерела
ред.- Харківська державна академія культури : до 90-річчя з дня заснування : монографія / авт. кол.: В. Шейко, Н. Кушнаренко, Ю. Лошков та ін. — Харків : ХДАК, 2019. — 253 с. — ISBN 978-966-8308-64-2.
- Праці викладачів та співробітників Харківської державної академії культури (2014–2018) / Харків. держ. акад. культури, Бібліотека ; [уклад.: С. В. Євсеєнко, О. М. Левченко, О. С. Хижна ; наук. ред. Н. М. Кушнаренко]. — Харків : ХДАК, 2020. — С. 267-268. — ISBN 978-966-83-08-69-7.