Харитон Юлій Борисович
Ю́лій Бори́сович Харито́н (27 лютого 1904, Санкт-Петербург — 18 грудня 1996, Саров) — радянський і російський фізик-теоретик і фізикохімік, головний конструктор атомного проєкту, академік АН СРСР (1953) і РАН. Тричі Герой Соціалістичної Праці (29.10.1949; 08.12.1951; 04.01.1954). Депутат Верховної Ради СРСР 3—11-го скликань.
Біографічні відомості
ред.Ю.Харитон — син киянина Бориса Харитона, відомого єврейського журналіста, висланого 1922 року з радянської Росії з групою літераторів та філософів, котрі на переконання більшовицьких вождів мали антикомуністичні переконання. 1940 — Б. Харитон був арештований радянськими спецслужбами в інкорпорованій згідно пакту «Молотова—Ріббентропа» Латвії й загинув в таборах сталінського ГУЛАГу.
Ці трагічні родинні обставини не завадили талановитому науковцю Ю.Харитону досягти вершин в радянському істеблішменті — він став головним конструктором і науковим керівником атомно-водневого проекту СРСР.
З 1917 року — кур'єр у бібліотеці, в 1919—1921 роках — учень механіка ремонтних майстерень служби телеграфу в Петрограді.
З 1921 року працював науковим співробітником у Фізико-технічному інституті (Петроград (Ленінград)).
У 1925 році закінчив Ленінградський політехнічний інститут.
У 1926–1928 стажування у Кавендіській лабораторії, Кембридж, Англія. Під керівництвом Ернеста Резерфорда і Джеймса Чедвіка отримав ступінь доктора наук (D.Sc.,Doctor of Science), тема дисертації «Про підрахунок сцинтиляцій, що генерують альфа-частинки».
З 1931 по 1946 — керівник лабораторії вибуху в Інституті хімічної фізики, наукові роботи з детонації, теорії горіння і динаміки вибуху.
З 1935 доктор фізико-математичних наук (за сукупністю робіт).
В 1939–1941, Юлій Харитон і Яків Зельдович вперше здійснили розрахунок ланцюгової реакції поділу урану.
З 1946 року — головний конструктор і науковий керівник ядерного центру (Арзамас-16) в Сарові.
З 1946 — член-кореспондент, з 1953 — академік АН СРСР.
Член КПРС з 1956 року.
Похований на Новодівичому цвинтарі у Москві (9 ділянка).
Нагороди і премії
ред.- тричі Герой Соціалістичної Праці (29.10.1949; 08.12.1951; 04.01.1954)
- шість орденів Леніна (29.10.1949; 11.09.1956; 07.03.1962; 27.02.1964; 26.02.1974; 24.02.1984)
- орден Жовтневої Революції (26.04.1971)
- орден Трудового Червоного Прапора (10.06.1945)
- орден Червоної Зірки (24.09.1944)
- Золота медаль імені І. В. Курчатова (1974)
- Велика золота медаль імені М. В. Ломоносова (1982)
- медаль «За оборону Ленінграда»
- медалі
- Сталінська премія першого ступеня (29.10.1949) — головний конструктор і науковий керівник КБ-11. Головний конструктор атомної бомби
- Сталінська премія першого ступеня (6.12.1951) — за розробку конструкції виробів РДС із зменшеною вагою та розробку конструкції зі складовим зарядом
- Сталінська премія першого ступеня (31.12.1953) — за науково-технічне керівництво виробництвом виробів РДС-6с, РДС-4 та РДС-5
- Ленінська премія (7.09.1956)
Примітки
ред.- ↑ Харитон Юлий Борисович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
- ↑ а б https://old.bigenc.ru/physics/text/4730189
- ↑ http://moscow-tombs.ru/1996/1996.htm
- ↑ а б Чеська національна авторитетна база даних
- ↑ https://fas.org/pubs/_docs/making_the_russian_bomb.pdf
- ↑ http://www.biblioatom.ru/founders/khariton_yuliy_borisovich/
- ↑ http://www.ras.ru/win/db/show_per.asp?P=.id-52594.ln-ru
Посилання
ред.Бібліографія
ред.- Харитон Ю. Б., Шальников А. И. Механизм конденсации и образование коллоидов. — М.: ГТТИ, 1934. — 66 с. — 2 000 экз.
- А. С. Боровик-Романов, В. Н. Кондратьев, М. П. Малков, М. С. Хайкин, Н. В. Заварицкий, Ю. Б. Харитон, Ю. В. Шарвин Александр Иосифович Шальников (К 60-летию со дня рождения) // Успехи физических наук. — 1965. — Т. 87. — № 9.
- А. Ф. Андреев, А. С. Боровик-Романов, Н. В. Заварицкий, Я. Б. Зельдович, Э. И. Кандель, С. П. Капица, К. О. Кешишев, И. П. Крылов, А. Я. Паршин, Л. П. Питаевский, М. С. Хайкин, Ю. Б. Харитон, Ю. В. Шарвин Памяти Александра Иосифовича Шальникова // Успехи физических наук. — 1986. — Т. 151. — № 4. — С. 725—726.
Це незавершена стаття про науковця. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |