Юліуш Цибульський
польський архітектор
Юліуш Ка́роль Цибу́льський (пол. Juliusz Karol Cybulski, 28 січня 1859 — 16 листопада 1924) — львівський архітектор. Працював у стилях історизму та сецесії.
| Юліуш Кароль Цибульський | |
|---|---|
| пол. Juliusz Cybulski | |
| Народження | 28 січня 1859 |
| Смерть | 16 листопада 1924 (65 років) |
| Поховання | Личаківський цвинтар |
| Країна | .svg){kind=small} Австро-Угорщина Польща |
| Навчання | Національний університет «Львівська політехніка» |
| Діяльність | архітектор |
| Праця в містах | Львів |
| Архітектурний стиль | історизм, сецесія |
| Членство | Польське політехнічне товариство у Львові |
 Юліуш Цибульський у Вікісховищі | |
.jpg)
.jpg)
Біографія
ред.Народився 28 січня 1859 року в Ланьцуті.[1] За іншими даними — в колонії Гженска (тепер Лодзького воєводства). Закінчив реальну школу. Протягом 1876—1881 років навчався на будівельному факультеті Львівської політехніки.[2] Отримав диплом 1882 року. Проходив практику в архітектурному бюро Вінцента Равського, працював асистентом професора Густава Бізанца. 1885 року отримав ліцензію будівничого, але не мав повноважень архітектора. Утворив спілку з Людвіком Рамултом, в якого такі повноваження були. Спілка керувала спорудженням низки великих будівель.[3] 4 червня 1893 року отримав повноваження архітектора.[4] Будівлі, споруджені у 1890-х роках за власними проєктами Цибульського, виконані у стилях французького ренесансу і бароко (історизм). Від 1900 року проєктував, дещо обмежено застосовуючи сецесійне декорування.[5] Бюро, майстерня і помешкання архітектора знаходилось у власному будинку № 38, зведеному 1907 року на нинішній вулиці Чупринки.[6] У 1882—1899[7] та від 1908 року член Політехнічного товариства у Львові.[8] Член журі конкурсів на проєкт будинку казино у Львові (1910)[9], корпусу Львівського університету (1913).[10] Був членом комісії з підготовки львівської будівельної виставки 1892 року. Там же особисто експонував свої роботи. Депутат міської ради у 1893—1895 роках. У 1893—1895 роках — скарбник, а в 1904—1905 — віце-президент інженерної палати.[11] 1910 року експонував реалізовані проєкти львівських будинків на виставці польських архітекторів у Львові.[12] Помер 1924 року. Напис на родинному гробівці свідчить, що це сталось 16 листопада[13], хоч некролог у журналі «Технічний часопис» подає дату 25 листопада.[14] Похований на полі № 3 Личаківського цвинтаря .[13]
Будинки
ред.- Житловий будинок у стилі французького неоренесансу на вулиці Бандери, 21 у Львові (1884).[15]
- Костел святої Катерини в селі Мильчиці. Однонавний, у плані має форму хреста, стилістично вирішений у змішаних неоромансько-неоготичних формах. Спорудження тривало у 1886—1887 роках. Співавтор Людвік Балдвін-Рамулт.[16]
- Керівництво спорудженням будинку головної пошти на вулиці Словацького, 1 у 1887—1889 роках спільно з Людвіком Рамултом. Проєкт Сильвестра Гавришкевича.[1]
- Власний будинок архітектора на вулиці Глібова, 15, споруджений 1890 року. Близький за формами до французького бароко. Проєкт експонувався на будівельній виставці 1892 року.[17]
- Дім управління маєтків графа Романа Потоцького на вулиці Стефаника, 7. Збудований 1890 року в перехідному стилі від неоренесансу до необароко. У фасаді місцями застосовано відкриту цегляну кладку. Складається з головного корпусу, стаєнь у дворі і житлового павільйону.[18] Проєкт експонувався на будівельній виставці 1892 року.[4]
- Керівництво спорудженням палацу Потоцьких на вулиці Коперника у Львові. 1887—1892 роки, проєкт архітектора Луї д'Овернь. Проєкти палацу експонувались на будівельній виставці 1892 року.[17]
- Неоготичний павільйон на фабрики ланьцутських лікерів та сукна Романа Потоцького на Галицькій крайовій виставці. Реалізований повністю з дерева майстром Передядкевичем 1894 року.[19]
- Триповерховий гуртожиток Вищої рільничої школи в Дублянах, споруджений 1896 року спільно з будівничим Тарновським. Також, ймовірно, один із навчальних корпусів (1882—1888).[20]
- Власний будинок на вулиці Глібова, 9 (1896—1898).[21]
- Необароковий будинок Марії Горецької на проспекті Шевченка, 26. Скульптурне оздоблення Броніслава Солтиса. Тильний фасад від вулиці Волошина має скромніший вистрій, близький до неоренесансу. Спорудження тривало до 1898 року.[22]
- Будинок у стилі необароко на вулиці Франка, 43 (1898, співавтор Яків Баллабан, скульптури Броніслава Солтиса).[23]
- Будинки Нухіма Грюнсберга на вулиці Глібова, 3 і 5 (1897—1898).[24]
- Будинок Крайового банку у стилі неоренесансу на розі вулиці Костюшка та площі Григоренка. Скульптурний декор Антона Попеля. Стилістично належить до неоренесансу (проєкт 1895 року, реалізований до 1903).[24]
- Модифікація проєкту готелю готелю «Жорж» у Львові, виконана спільно з Іваном Левинським. Фасад доповнено необароковими елементами і чотирма скульптурами.[25] Інтер'єри оздоблено в сецесійному стилі.[26] Первинний проєкт фірми Фельнера і Гельмера. Реалізовано у 1899—1900 роках.[25]
- Сецесійні будинки № 26, 28, 30 на нинішній вулиці генерала Чупринки (1904—1905, скульптури Броніслава Солтиса).[27]
- Власний будинок № 38 на нинішній вулиці генерала Чупринки, на розі із вулицею Київською. Збудований 1907 року. Первинний задум із куполом у наріжнику реалізований не був. Скульптурне оздоблення Броніслава Солтиса.[28]
- Будинки № 10 та 15 на нинішній вулиці Богомольця (1907).[29]
- Житловий будинок № 1 на нинішній вулиці Русових, збудований у 1908 році.[30]
- Реконструкція будинку № 3 на нинішній вулиці Гнатюка (1914—1915, первісний проєкт Фелікса Ксенжарського).[31] Споруджено, зокрема, скляне перекриття двору.[32]
- Будинок французької нафтової компанії «Прем'єр» на нинішній вулиці князя Романа, 26. Спорудження завершено 1924 року за проєктом Цибульського від 1914. Плани і фасад модифіковані Фердинандом Касслером. Будинок, а особливо його останній поверх привертає увагу скульптурним декором невідомого автора.[33]
- Керівництво спорудженням будинку Шпрехера на площі Міцкевича у 1914—1922 роках. Спільно з Фердинандом Касслером.[34]
- Будинок О. Вікселя на нинішній вулиці Руданського, 1.[35]
- Спільне з Вінцентом Равським керівництво спорудженням будинку Промислової школи на вулиці Снопківській, 47. Проєкт Владислава Садловського.[32]
- Керівництво спорудженням будинку греко-католицької семінарії. Спільно з Людвіком Рамултом. Проєкт Сильвестра Гавришкевича.[36]
- Житловий будинок по вулиці Каліча Гора 10.
Примітки
ред.- ↑ а б Ґранкін П. Е. Архітектор Юліан Цибульський // Будуємо інакше. — 2000. — № 6. — С. 46; Grankin P. Lwowski architekt Julian Cybulski (1859—1924) // Статті (1996—2007). — Львів: Центр Європи, 2010. — С. 105. — ISBN 978-966-7022-84-6.
- ↑ Księga pamiątkowa Towarzystwa «Bratniej Pomocy» Słuchaczów Politechniki we Lwowie. — Lwów, nakładem Towarzystwa «Bratniej Pomocy» Słuchaczów Politechniki, 1897. — S. 205.
- ↑ Ґранкін П. Е. Архітектор… — С. 46; Grankin P. Lwowski architekt… — С. 105.
- ↑ а б Grankin P. Lwowski architekt… — С. 107.
- ↑ Ґранкін П. Е. Архітектор… — С. 46—47; Grankin P. Lwowski architekt… — С. 106—107.
- ↑ Ґранкін П. Е. Архітектор… — С. 48.
- ↑ Towarzystwo Politechniczne we Lwowie 1877–1902. Pamiętnik jubileuszowy / pod red. E. Grzębskiego. — Lwów, 1902. — S. 86.
- ↑ Księga pamiątkowa, wydana przez komisję, wybraną z łona Polskiego Towarzystwa Politechnicznego we Lwowie [1877—1927] / Pod. red. dr. Maksymiljana Matakiewicza. — Lwów: Nakładem Polskiego Towarzystwa Politechnicznego we Lwowie, 1927. — S. 89.
- ↑ Konkurs na gmach Kasyna miejskiego we Lwowie // Czasopismo Techniczne. — 1910. — № 7. — S. 98; Konkurs na gmach kasyna we Lwowie // Architekt. — 1910. — № 1. — S. 20.
- ↑ Rozstrzygnięcie konkursu na gmach uniwersytetu we Lwowie (wyciąg z protokołu) // Architekt. — 1913. — № 5—6. — S. 69.
- ↑ Ґранкін П. Е. Архітектор… — С. 46—47; Grankin P. Lwowski architekt… — С. 105, 107.
- ↑ Sprawozdanie Komitetu Wystawy Architektów polskich // Czasopismo Techniczne. — 1910. — № 24. — S. 387.
- ↑ а б Гробівець родини Цибульських на Личаківському цвинтарі
- ↑ Grankin P. Lwowski architekt… — С. 105.
- ↑ Демків М. В., Лінда С. М. Аналіз стильових та композиційних характеристик об'єктів львівського історизму // Вісник Національного університету «Львівська політехніка». — 2000. — № 410. — С. 359.
- ↑ Слободян В. М. Церкви України. Перемиська єпархія. — Львів, 1998. — С. 661. — ISBN 966-02-0362-4.; Betlej A. Kościół parafialny p.w. Św. Katarzyny w Milczycach // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. — Kraków: Drukarnia Narodowa, 1995. — Т. 3. — S. 123, 126—127. — (Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej; Cz. 1). — ISBN 83-85739-25-4. (пол.)
- ↑ а б Ґранкін П. Е. Архітектор… — С. 46; Grankin P. Lwowski architekt… — С. 106—107.
- ↑ Ґранкін П. Е. Архітектор… — С. 46; Grankin P. Lwowski architekt… — С. 106.
- ↑ Бірюльов Ю. О. 100-ліття архітектурного спектаклю // Галицька брама. — 1994. — № 2. — С. 8; Grankin P. Lwowski architekt… — С. 107.
- ↑ Львівський державний аграрний університет. — Львів, 2006. — С. 123—124, 126. — ISBN 966-322-069-4.
- ↑ Ґранкін П. Е. Архітектор… — С. 47; Grankin P. Lwowski architekt… — С. 107.
- ↑ Ґранкін П. Е. Архітектор… — С. 47; Biriulow J. Rzeźba lwowska. — Warszawa: Neriton, 2007. — S. 168. — ISBN 978-83-7543-009-7; Grankin P. Lwowski architekt… — С. 108.
- ↑ Ґранкін П. Е. Архітектор… — С. 47; Biriulow J. Rzeźba lwowska. — Warszawa: Neriton, 2007. — S. 168. — ISBN 978-83-7543-009-7.
- ↑ а б Ґранкін П. Е. Архітектор… — С. 47; Grankin P. Lwowski architekt… — С. 108.
- ↑ а б Grankin P. Lwowski architekt… — С. 108.
- ↑ Бірюльов Ю. О. Мистецтво львівської сецесії. — Львів : Центр Європи, 2005. — С. 20. — ISBN 966-7022-44-7.
- ↑ Biriulow J. Rzeźba… — S. 169; Grankin P. Lwowski architekt… — С. 109.
- ↑ Ґранкін П. Е. Архітектор… — С. 48; Biriulow J. Rzeźba… — S. 169; Grankin P. Lwowski architekt… — С. 109.
- ↑ Архітектура Львова: Час і стилі. XIII—XXI ст / М. Бевз, Ю. Бірюльов, Ю. Богданова, В. Дідик, У. Іваночко, Т. Клименюк та інші. — Львів : Центр Європи, 2008. — С. 475. — ISBN 978-966-7022-77-8.; Левицький Я. Архітектурний ансамбль на вулиці Богомольця // Галицька брама. — 2008. — № 7—9 (163—165). — C. 2—3.
- ↑ Мельник І. В. Львівський Новий Світ та південні околиці королівського столичного міста Галичини від Святого Юра до Наварії. — Львів : Центр Європи, 2009. — С. 181. — ISBN 978-966-7022-82-2.
- ↑ Лінда С. М. Втрачена пам'ятка періоду історизму // Галицька брама. — 1999. — № 11—12 (59—60). — C. 5.
- ↑ а б Grankin P. Lwowski architekt… — С. 109.
- ↑ Бірюльов Ю. О. Львівські будинки нафтових компаній // Галицька брама. — 1997. — № 1 (25). — C. 14.
- ↑ Grankin P. Lwowski architekt… — С. 110.
- ↑ Бірюльов Ю. О. Мистецтво… — С. 26.
- ↑ Ґранкін П. Е. Архітектор… — С. 46.
.jpg){kind=link}