Вікіпедія

Юлія Кейлова

польська скульпторка, дизайнерка промислових форм, художниця по металу

Юлія Кейлова, уроджена Рінгель (16 липня 1902 — 1943 – польська скульпторка, дизайнерка промислових форм, художниця по металу.

Юлія Кейлова
Julia Keilowa
При народженніJulia Ringel
Народження16 липня 1902(1902-07-16)
Стрий
Смерть8 грудня 1942(1942-12-08) (40 років)
 Варшава
Національністьєврейка
Країна Республіка Польща Редагувати інформацію у Вікіданих
Жанрдизайн промислових форм
НавчанняШкола красних мистецтв у Варшаві
Діяльністьмисткиня, дизайнерка Редагувати інформацію у Вікіданих
Напрямокар деко Редагувати інформацію у Вікіданих
CMNS: Юлія Кейлова у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих
Скульптура кована в листовому металі
Пам'ятник Ципріану Камілю Норвіду у Варшаві

Біографія

ред.

Юлія Рінгель походила з асимільованої єврейської родини, дочка Фейвеля Рінгеля та Хани Клари, уродженої Валленштейн. Старша сестра Селіна (народилася у 1899 році) отримала ступінь доктора хімічних наук[1]. Юлія навчалася у приватній гімназії імені Адама Міцкевича у Львові. У 1920 році розпочала навчання на філософському факультеті Львівського університету, але покинула навчання. Через рік стала студенткою відділення дизайну Львівської художньо-промислової школи, де здобула навички різьби по каменю та дереву.

У 1922 році Юлія вийшла заміж за адвоката Ігнація Кейла та переїхала з чоловіком до міста Кеніґсхюте у Верхній Сілезії. Проте економічна стагнація спричинилася до еміграції багатьох мешканців і виїзду подружжя до Львова у 1923 році. Юлія Кейлова на короткий час повернулася до Львівської художньо-промислової школи.

Після народження сина Марселя у 1923 році[1] переїхала з чоловіком до Варшави[2]. Там у 1925 році вона почала навчання в Школі красних мистецтв, де обрала курс скульптури. Продовжувала навчання до 1931 року. Її викладачами були такі відомі представники стилю ар-деко як Тадеуш Бреєр[3], Кароль Стриєнський (майстерня металевої скульптури), Юзеф Чайковський (майстерня монументальної скульптури). Також брала участь у заняттях з композиції тіл і площин, які проводив Войцех Ястшембовський. Серед іншого, вищезгадані митці були співавторами успіху польського павільйону на Міжнародній виставці сучасних промислових і декоративних мистецтв в Парижі у 1925 році[4].

У роки навчання вона також багато подорожувала. Щороку півроку вона проводила в Австрії, Швейцарії, Франції чи Німеччині, де вдосконалювала свої мистецькі навички.

Перших творчих успіхів Юлія Кейлова досягла вже під час навчання.

До 1943 року переховувалася в окупованій Варшаві, обставини її смерті залишаються невідомими[5]. Символічна могила Юлії Кейлової розташована на Військовому цвинтарі Повонзки (A30, ряд 1–25)[1].

Діяльність

ред.

Після навчання, у 1930-х роках, як і багато художників того періоду, Юлія Кейлова пов'язала свою дільність з Інститутом пропаганди мистецтва. У 1932 році вона брала участь у 3-му Зимовому салоні, виставці, організованій Інститутом, і відтоді співпрацювала до 1938 року. На виставках вона представляла переважно дерев'яну скульптуру з характерною, компактною формою. У 1935 році Юлія Кейлова отримала нагороду міністра закордонних справ, а у 1937 році — нагороду на міжнародній виставці «Мистецтво і техніка в сучасному житті» в Парижі.

Проекти Кейлової були використані в масовому виробництві варшавських компаній таких як «Fraget», «Брати Henneberg», «Norblin». Предмети зі срібла, латуні або білого металу можна знайти в багатьох музеях і галереях. Ймовірно, Кейлова почала співпрацювати з вищезазначеними компаніями наприкінці навчання. Компанії не тільки замовляли їй створення нових проектів, а й реалізовували зразки її попередніх робіт, наприклад посудини ручної роботи з кованого срібла. Тонкий декор, використання кулі, паралелепіпеда чи куба, функціональність і простота – основні риси робіт. Її роботи кваліфікуються як частина течії декоративного модернізму, яка виділяла стиль ар-деко у Польщі. З 1941 року вона була викладачем та співорганізатором студії кераміки у Львові.

Проєкти

ред.

Юлія Кейлова є автором дизайнів столових наборів, виготовлених для трансатлантичних лайнерів "Batory" та "Piłsudski". Срібло походило з фабрики Юзефа Фра з Варшави. Ось опис посуду, сконструйованого художницею у 1935 році для трансатлантичного лайнера "Piłsudski": „Усі елементи мають сферичну форму, а їх єдиною прикрасою є непропорційно великі ручки та кнопки для підняття стійких важких кришок. Форма була чітко підпорядкована умовам морської подорожі”[6].

Вшанування пам'яті

ред.
  • у 2006 році в Королівських Лазєнках у Варшаві було відкрито пам'ятник Ципріану Камілю Норвіду[7]. Кам'яна скульптура поета є копією скульптури Юлії Кейлової[7].
  • восени 2012 року відбулася виставка її робіт у Музеї міді в Легниці[8].
  • з березня по вересень 2024 року у Музеї Варшави відбувалася виставка Юлія Кейлова. Проєктантка[9].

Примітки

ред.
  1. ↑ а б в Keilowa Julia.
  2. ↑ Agnieszka Kasprzak (2013), Dekoracyjny modernizm, у Czesław Frejlich (ред.), Rzeczy niepospolite. Polscy projektanci XX wieku, Kraków, с. 138
  3. ↑ Maria Anna Rudzka: Zadanie: forma. Pracownia profesora Tadeusza Breyera w warszawskiej Akademii Sztuk Pięknych w latach 1923-1939. Wyd. 2. Warszawa: Akademia Sztuk Pięknych w Warszawie, 2023, s. 256. ISBN 978-83-66835-50-4. 
  4. ↑ Julia Keilowa
  5. ↑ Agnieszka Kasprzak (2013), Dekoracyjny modernizm, у Czesław Frejlich (ред.), Rzeczy niepospolite. Polscy projektanci XX wieku, Kraków, с. 140—144
  6. ↑ Agnieszka Kasprzak (2013), Dekoracyjny modernizm, у Czesław Frejlich (ред.), Rzeczy niepospolite. Polscy projektanci XX wieku, Kraków, с. 144
  7. ↑ а б Pomnik Cypriana Kamila Norwida. Muzeum Łazienki Królewskie. lazienki-krolewski.pl. Процитовано 31 грудня 2023.
  8. ↑ Małgorzata Czyńska (25 грудня 2012). Julia Keilowa – podnieść rzemiosło do wyżyn sztuki. wysokieobcasy.pl. Процитовано 16 березня 2019.
  9. ↑ У Музеї Варшави демонструють виставку робіт Юлії Кейлової, ікони польського арт-деко

Посилання

ред.
Отримано з https://uk.wiki.x.io/w/index.php?title=Юлія_Кейлова&oldid=44365468