Яворівський Євген
| Євген Яворівський | ||||
|---|---|---|---|---|
| Псевдонім | О.Слободич | |||
| Народився | 1893 Коломия | |||
| Помер | 1954 Детройт | |||
| Національність | українець | |||
| Діяльність | журналіст письменник | |||
| Сфера роботи | творче та професійне письмоd[1] і журналістика[1] | |||
| Alma mater | Віденський університет | |||
| Мова творів | українська | |||
| Брати, сестри | Корнило Яворівський | |||
|
| ||||
 Роботи у Вікіджерелах | ||||
Євге́н Не́сторович Яворі́вський (літературний псевдонім О. Слободич[2]; нар. 1893, Коломия — пом. 1954, Детройт) — український громадський та політичний діяч, педагог, журналіст[3] і письменник. Рідний брат Корнила Яворівського[4].
Життєпис
ред.Євген Яворівський народився 1893 року в Коломиї, в сім'ї викладача латинської і грецької філософії, письменника Нестора Яворівського (Яворовського)[5]. У 1911—1914 роках студіював на філософічно-педагогічному факультеті Віденського університету, де належав до студентського товариства «Січ».
Під час Першої світової війни служив в австрійській армії та брав участь у бойових діях на італійському фронті.
У 1918—1920 роках Євген Яворівський в УГА, визволяв у серпні 1919 року Київ. Згодом в Діючій армії УНР.
Викладав у гімназії в місті Чортків у 1920—1922 роках.
З 1922 до 1930 року — гімназійний учитель «Рідної школи» в Яворові, був звільнений з посади з політичних причин, після чого перейшов до журналістської роботи, працював у редакції видавництва «Українська Преса» (Львів). Діяч УРП.
У 1930 році був відсторонений від викладання і змушений переїхати у Львів, де співпрацював з «Новим часом» та «Нашим прапором», працював у видавництві «Самоосвіта».
У серпні 1941 року став першим головним редактором газети «Львівські вісті»[6].
З 1944 року на еміграції, мешкав у Інсбруку, де вчителював в українській гімназії та брав активну участь у громадському житті.
У 1950 році переїхав в США. Мешкав у місті Детройті, займався активно громадською роботою, співпрацював із «Вільною Україною» та «Народною волею». Помер у Детройті.
Творчість
ред.- Автор
- численних статей,
- популярних нарисів: «Мітологія старинних греків і римлян», «Яворівщина» (етнографічний збірник),
- праці «Вождь 100-тисячної армії», «Денікіяна» та ін. присвячені Добі визвольної війни,
- збірки новел, трагедії «Зрадник», роману «Заки море перелечу».
- Основні твори та праці
- «Серед кульі гранат» (1922)
- «Зрадник» (1923),
- «Нарис історії філії товариства „Просвіта“ в Яворові» (1931)
- «Заки море перелечу» (1938)
- «Вождь 100-тисячної армії» (1958)
Література
ред.- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
- Яворівський Євген (1893—1954) — український громадський і політичний діяч, педагог, журналіст і письменник. Відомі педагоги Прикарпаття: біографічний довідник (до 1939 року). Т. 1 / В. Полєк, Д. Дзвінчук, Ю. Угорчак. — Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 1997. — 204 с. — ISBN 966-7263-15-0
Примітки
ред.- ↑ а б Чеська національна авторитетна база даних
- ↑ І. Крип'якевич. Львівська наукова бібліотека ім. В.Стефаника НАН України. Відділ Рукописів. — Ф. 314
- ↑ Яворівський Євген Несторович // Українська журналістика в іменах: матеріали до енциклопедичного словника. — Львів, 1996. — Вип. 3. — С. 331
- ↑ Яворівський Євген // Енциклопедія Коломийщини. Том 14 (літери Щ-Ю-Я) / За ред. М. Васильчука. — Коломия: Вік, 2002. — С. 38
- ↑ Слідами «Білої панни»: про одну сторінку діяльності Євгенії Ярошинської як перекладачки та її контекст / Л. М. Ковалець // Вісник Маріупольського державного університету. Серія: Філологія. — 2020. — Вип. 23. — С. 38.
- ↑ Преса на продаж… інформація, пропаганда, ідеологія … Інтерактивний Львів
Посилання
ред.- Українці в світі. Євген Яворівський
- Євген Яворівський. Казка дітям невелика про Курчатко й про Шуліку. Торонто, 1973.
|
Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |