Якуб Бук
Якуб Бук (в.-луж. Jakub Buk; 6 березня 1825 Зейліци (нині район Бауцен Німеччина) — 13 серпня 1895 Бад-Вільдунген) — католицький священник, лужицький письменник, публіцист, лінгвіст, фольклорист.
| Якуб Бук | ||||
|---|---|---|---|---|
| в.-луж. Jakub Buk | ||||
| Народився | 6 березня 1825 Siebitz/Zejicyd, Паншвіц-Кукау/Панčіки-Куков[1] | |||
| Помер | 13 серпня 1895 (70 років) Бад-Вільдунген[1] | |||
| Поховання | Friedhof Storchad | |||
| Місце проживання | Дрезден[2] | |||
| Діяльність | письменник, прелат, капелан, Präses, член організації | |||
| Alma mater | Лужицька семінарія[d] | |||
| Мова творів | верхньолужицька | |||
| Членство | Матиця серболужицька | |||
| Конфесія | католицька церква | |||
| Нагороди | орден За заслуги I ступеня | |||
|
| ||||
Життєпис
ред.Народився 6 березня 1825 року в селянській родині Петра Бука і Ганни Кокліц в серболужицькому селі Зейліци. У 1838—1850 роках навчався в Сербській духовній семінарії в Празі, вивчав філософію і теологію. Був одним із засновників студентської асоціації «Сербовка»[3].
8 травня 1850 року був висвячений на священника празьким архієпископом Фрідріхом Шварценбергом. Служив священником і вчителював у сільських школах, гімназіях Праги. Був віце-ректором католицького педагогічного училища.
У 1854 році повернувся в Лужицю. Служив в Дрездені, який в той час був столицею Саксонського королівства. Незабаром був призначений священником в королівський придворний храм. З 1859 був ректором дрезденської прогімназії і префектом королівської школи. У 1876 році був призначений настоятелем при королівському придворному храмі і в 1886 році — капеланом в цьому храмі, головою королівського духовного консисторію і каноніком капітулу собору святого Петра в Дрездені.
Будучи священником, провадив лінгвістичні та етнографічні дослідження, які поміщав в журналі «Časopis Maćicy Serbskeje» («Журнал Матиці Сербської», 1848—1857), був його редактором в 1853—1867 роках.
З 1847 року був членом Матиці Сербської (Maćica Serbskeje). З 1853 року по 1867 рік був головним редактором серболужицького культурно-громадського і літературного альманаху «Časopis Maćicy Serbskeje». У 1854 року — співзасновник лінгвістичного відділу Матиці.
Твори
ред.Автор «Zynki hornjołužiskeje serbskeje rěče» (1852), а також збірки сербсько-лужицьких прислів'їв «1000 serbskich přisłowow a prajidmow» (1862). У 1862 році видав власний переклад Нового Заповіту «Nowy Zakoń našeho Knjeza Jĕzusa Khrystusa».
Нагороди
ред.- Король Саксонії Альберт нагородив його орденом За заслуги I ступеня.
Примітки
ред.- ↑ а б http://digital.slub-dresden.de/id31079175Z/263
- ↑ http://digital.slub-dresden.de/id32253133Z/134
- ↑ Бук, Яков // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
Література
ред.- Гугнин А. А., Введение в историю серболужицкой словесности и литературы от истоков до наших дней, Российская академия наук, Институт славяноведения и балканистики, научный центр славяно-германских отношений, М., 1997, стр. 105, 122, ISBN 5-7576-0063-2
- Jakub Skala, Nekrolog XXXIII [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.], Časopis Maćicy Serbskeje, 1897, стр. 68 — 72
Посилання
ред.- Buk, Jakub [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.](нім.)