Вікіпедія

Ґеорґ Неплер

Ґеорґ Неплер (нім. Georg Knepler; 21 грудня 1906, Відень — 14 січня 2003, Берлін) — австрійський піаніст, диригент і музикознавець.

Ґеорґ Неплер
Основна інформація
Дата народження21 грудня 1906(1906-12-21)[1][2][3]
Місце народженняВідень, Австро-Угорщина
Дата смерті14 січня 2003(2003-01-14)[2][3] (96 років)
Місце смертіБерлін, Німеччина
Громадянство Австрія
Професіїпіаніст, викладач університету, диригент
Інструментифортепіано
ЧленствоАкадемія наук НДР
ПартіяСоціалістична єдина партія Німеччини і Комуністична партія Австрії
ЗакладHU Berlin
Нагороди
Star of People's Friendship Banner of Labor Національна премія НДР
CMNS: Файли у Вікісховищі

Життєпис

ред.

Георг Неплер — син композитора та лібретиста Пауля Неплера та племінник музичного видавця та імпресаріо Гуґо Неплера. З 1926 року навчався гри на фортепіано у Едуарда Стюермана, диригування у Ганса Галя та музикознавства у Гвідо Адлера, Вільгельма Фішера, Егона Веллеса, Рудольфа фон Фікера та Роберта Лаха у Віденському університеті. У 1931 році отримав докторський ступінь, захистивши дисертацію на тему «Форма в інструментальних творах Йоганнеса Брамса». Одночасно з 1928 по 1931 рік акомпанував на фортепіано Карлу Краусу, який читав свої «лекції» з оперет Жака Оффенбаха у Відні, Берліні, Празі, Мюнхені та інших містах. У той же період він працював капельмейстером, акомпаніатором і диригентом у Віденській народній опері та Віденському міському театрі, з 1930 по 1931 рік — у Мангаймі та з Карлом Францом Ранклем у Вісбадені, а також диригентом робітничих хорів. 1932/33 роки ознаменувалися його співпрацею з Бертольтом Брехтом і Ганнсом Айслером. Він був акомпаніатором-піаністом Гелен Вайґель, яка співала «Колискові матері пролетарки» Айслера на мітингах робітників.

З 1933 року єврею і комуністу Ґеорґу Неплеру заборонили будь-яку діяльність і він повернувся до Австрії. Оскільки у квітні 1933 року композитор приєднався до забороненої Комуністичної партії Австрії у Відні й продавав комуністичні газети, то був заарештований у січні 1934 року. Того ж року зміг емігрувати до Англії. Там він дедалі інтенсивніше звертався до вчень Карла Маркса та Фрідріха Енгельса, сприймав їхній світогляд і діалектику й розвивав на цій основі власну дослідницьку роботу. Паралельно з музикознавчою та журналістською діяльністю працював оперним диригентом, музичним керівником емігрантського театру «Латерндль» та секретарем Австрійського центру.

У 1946 році повернувся до Відня і став культурним радником Комуністичної партії Австрії. З 1949 року Неплер працював у Східному Берліні, де того ж року була заснована НДР. Зберіг австрійське громадянство. У 1957 році переведений з КПА в Соціалістичну єдину партію Німеччини.

Викладацька діяльність у Берліні

ред.

У 1950 році Ґеорґ Неплер заснував Берлінський німецький музичний університет, став його ректором і очолював заклад до 1959 року. В 1964 році університет перейменували на Берлінську вищу школу музики імені Ганнса Айслера. Його концепція була спрямована на підготовку музикантів і співаків «нового типу», які, крім своєї професійної кваліфікації, також повинні брати активну участь у суспільному житті. З 1959 по 1970 рік очолював Інститут музикознавства при Берлінському університеті імені Гумбольдтів, де зосередився на розвитку марксистсько-орієнтованого викладання та досліджень як відповіді на не соціалістичне музикознавство. У 1964 році Неплер став дійсним членом Академії наук НДР.

Ґеорґ Неплер помер 14 січня 2003 року в лікарні Кепенік. Залишив дружину Флоренс Неплер (1910—2011), уроджену Вілес, сина та двох онуків.

Нагороди

ред.

Твори

ред.
  • Історія музики XIX століття. Берлін 1961.
  • Історія як спосіб розуміння музики. Про теорію, метод та історію музичної історіографії. Лейпциг 1977, 2-га переглянута версія 1982.
  • Думки про музику. Виступи, досліди, есе, рецензії. Берлін 1980.
  • Карл Краус читає Оффенбаха. Берлін 1984.
  • Вольфганг Амаде Моцарт, Підходи. Берлін 1991; Нове видання 2005 року.
  • Моцарт свого і нашого часу. Уривок з останнього розділу «Вольфганг Амадей Моцарт – Підходи». В: Між світом. Журнал культури вигнання та опору. Том 19, № 4; Відень, лютий 2003 р., ISSN 1606-4321, стор. 36–38.
  • Влада без панування. Реалізація можливості. Kai Homilius Verlag, Berlin 2004, ISBN 3-89706-651-3.

Примітки

ред.
  1. ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #118830708 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. ↑ а б Енциклопедія Брокгауз

Література

ред.
  • Bernd-Rainer Barth: Knepler, Georg. In: Wer war wer in der DDR? 5. Ausgabe. Band 1. Ch. Links, Berlin 2010, ISBN 978-3-86153-561-4.
  • Susanne Blumesberger, Michael Doppelhofer, Gabriele Mauthe: Handbuch österreichischer Autorinnen und Autoren jüdischer Herkunft 18. bis 20. Jahrhundert. Band 2: J–R. Hrsg. von der Österreichischen Nationalbibliothek. Saur, München 2002, ISBN 3-598-11545-8, S. 696.
  • Oesterreichisches Musiklexikon. Band 3. Verlag der Österreichischen Akademie der Wissenschaften, Wien 2004, ISBN 3-7001-3045-7, S. 1081.
  • Renate Göllner & Gerhard Scheit: „… bestünde Lieb' und Bruderbund“ – Georg Knepler zum Gedächtnis. Ein Nachruf. In: Zwischenwelt. Zeitschrift für Kultur des Exils und des Widerstands. Jg. 19, Nr. 4; Wien Februar 2003, ISSN 1606-4321, S. 27/28.
  • Gerhard Scheit: „Also Raunzen können die Engländer überhaupt nicht.“ Aus einem Interview mit Georg Knepler über Widerstand, Antisemitismus und Exil (geführt von G. Scheit am 2. und 3. Mai 1992 in Berlin-Grünau). In: Zwischenwelt. Zeitschrift für Kultur des Exils und des Widerstands. Jg. 19, Nr. 4; Wien Februar 2003, ISSN 1606-4321, S. 28–35.
  • Golan Gur: The Other Marxism: Georg Knepler and the Anthroplogy of Music. In: Musicologia Austriaca. May, 2016, Article
  • Anne C. Shreffler: Berlin Walls: Dahlhaus, Knepler, and Ideologies of Music History. In: Journal of Musicology. Autumn, 2003, Vol. 20, No. 4, S. 498–525, Abstract (englisch)
  • Gerhard Oberkofler: Über das musikwissenschaftliche Studium von Georg Knepler an der Wiener Universität. Eine archivalische Notiz zu seinem hundertsten Geburtstag. Mitteilungen der Alfred Klahr Gesellschaft, Nr. 3/2006.
  • Knepler, Georg. In: Brockhaus-Riemann Musiklexikon. CD-Rom, Directmedia Publishing, Berlin 2004, ISBN 3-89853-438-3, S. 5488.
  • Gerhard Oberkofler, Manfred Mugrauer: Georg Knepler. Musikwissenschaftler und marxistischer Denker aus Wien. StudienVerlag, Wien / Innsbruck 2014, ISBN 978-3-7065-5323-0.

Посилання

ред.
Отримано з https://uk.wiki.x.io/w/index.php?title=Ґеорґ_Неплер&oldid=44289928