Вікіпедія

130-мм корабельна гармата зразка 1935 року (Б-13)

130-мм корабельна гармата зразка 1935 року (Б-13) (рос. 130-мм корабельная пушка образца 1935 года (Б-13) — радянська універсальна корабельна гармата періоду Другої світової війни. Розроблена на початку 1930-х років на основі 130-мм гармати зразка 1913 року часів царату, артилерійська система Б-13 була прийнята на озброєння РСЧФ і стала основним корабельним озброєнням радянських лідерів, ескадрених міноносців, канонерських човнів, а також деяких міноносців СРСР.

130-мм корабельна гармата зразка 1935 року (Б-13)
130-мм корабельная пушка образца 1935 года (Б-13)

130-мм корабельна артилерійська установка Б-13
ТипКорабельна гармата
ПоходженняСРСР СРСР
Історія використання
На озброєнні1935-1954
ОператориПрапор ВМФ СРСР ВМФ СРСР
 Військово-морські сили Фінляндії
ВійниДруга світова війна
Історія виробництва
РозробникКБ заводу «Більшовик»
Розроблено1932-1933
Виробникзавод «Більшовик»
Виготовлення1935-1940
Виготовлена
кількість		855
Характеристики
Вага12,8 т
Довжина6581 мм
Довжина ствола50 калібрів
Обслуга11
Вага снаряду33,4 кг
Калібр130
Підвищення−5/45°
Траверс360°
Темп вогню7-8 постр/хв.
Дульна швидкість870 м/с
Дальність вогню
Максимальна25 500 м
Система живленнявручну
130-мм корабельна гармата зразка 1935 року (Б-13) у Вікісховищі

Історія

ред.

Наприкінці 1920-х років Управлінням озброєнь морських сил (УВМС) заводу «Більшовик» отримало завдання на проєктування нової 130-мм артилерійської установки, що отримала індекс Б-13. За основу була взята російська 130-мм гармата зразка 1913 року. У листопаді 1929 року був представлений ескізний проект, згідно з яким було зменшено довжину ствола установки до 45 калібрів.

Проєкт був схвалений, але УВМС було доручено внести зміни до конструкції з метою збільшення швидкострільності з 12 пострілів на хвилину до 14.

Доопрацювання проєкту (виготовлення дослідного зразка та його креслень) планувалося завершити до початку березня 1932 року.

27 лютого 1932 року було затверджено програму артилерійського озброєння морських сил РСЧА, у якій визначалося встановлення на підводні човни 130/45-мм гармат з кутом піднесення до +30° і до +45° — на надводні кораблі. Завод «Більшовик» отримав додаткове тактико-технічне завдання УВМС на збільшення довжини ствола до 50 калібрів. Це зумовлено наступним: по-перше, за фактом 130-мм установка виявилася занадто важкою для встановлення її на підводні човни типу «Правда», було прийнято рішення обмежиться 100-мм гарматою. До того ж і конструкція самого човна була визнана невдалою. По-друге, було вирішено знизити тиск у каналі ствола шляхом його подовження (при жорстко заданій вазі снаряда та початковій швидкості). У результаті були замінені електричні приводи наведення на ручні, напівавтоматичний клиновий затвор на поршневу систему «Віккерс», а гільзове заряджання — на картузне.

У грудні 1935 року попри деякі недоробки установку Б-13 офіційно прийняли на озброєння. На початку 1941 року на кораблях і у берегових батареях налічувалося 378 гармат Б-13. Крім того, на озброєнні залишалося 108 гармат зразка 1913 року.

За роки Другої світової війни 130-мм гармати Б-13 стали найпоширенішими морськими гарматами середнього калібру. Ними були озброєні всі лідери та есмінці радянської споруди до 1945 року, низка канонерських човнів та деякі мінні загороджувачі, а також більшість берегових батарей. Гармати Б-13 використовувалися також як озброєння бронепоїздів та залізничних батарей.

1954 року Б-13 було знято з озброєння радянського ВМФ. За цей час їх було виготовлено 885 одиниць. Система берегової оборони СРСР після війни складалася переважно з Б-13. У 1955 році Китаю було передано чотири есмінці проєкту 7, на яких було встановлено 130-мм установки Б-13, які прослужили ще 35 років. На середину 80-х на складах і озброєнні ВМФ СРСР було понад 600 одиниць Б-13.

Кораблі, озброєні 130-мм корабельною гарматою Б-13

ред.

Зброя схожа за ТТХ та часом застосування

ред.

Див. також

ред.

Примітки

ред.
Коментарі
Джерела

Посилання

ред.
 
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: 130-мм корабельна гармата зразка 1935 року (Б-13)

Література

ред.
  • Широкорад А. Б. Энциклопедия отечественной артиллерии / Под общ. ред. А. Е. Тараса. — Мн.: «Харвест», 2000. — 1156 с. — (Библиотека военной истории). — ISBN 9-85433-703-0.


Отримано з https://uk.wiki.x.io/w/index.php?title=130-мм_корабельна_гармата_зразка_1935_року_(Б-13)&oldid=37290334