40-метровий телескоп Овенс-Веллі
40-метровий телескоп радіообсерваторії Овенс-Веллі — радіотелескоп в радіообсерваторії Овенс-Веллі[en] поблизу Біг-Пайна в Каліфорнії у США. Він належить і управляється Каліфорнійським технологічним інститутом.
 | |
| Частина від | Owens Valley Radio Observatoryd  |
|---|---|
| Розташування | Каліфорнія |
| Координати | 37°14′00″ пн. ш. 118°17′02″ зх. д. / 37.2333° пн. ш. 118.284° зх. д. |
| Організація | Каліфорнійський технологічний інститут |
| Перше світло | 1968 |
| Стиль телескопа | телескоп |
| Вебсайт | ovro.caltech.edu(англ.) |
 | |
 40-метровий телескоп Овенс-Веллі у Вікісховищі | |
Історія
ред.Будівництво телескопа фінансувалося Національним науковим фондом у якості прототипу для запланованого радіоінтерферометра в Овенс-Веллі[1]. Інтерферометр повинен був включати вісім параболічних антен, рухомих на рейках, розташованих на відстані до 8 км одна від одної[1]. Прототип діаметром 40 м був завершений у 1968 році, але наприкінці десятиліття плани щодо інтерферометра були скасовані на користь Дуже великого масиву[1].
Натомість нещодавно збудований прототип був об'єднаний з існуючими телескопами в Овенс-Веллі для створення меншого інтерферометра з максимальною базою 1,2 км[1]. Починаючи з 1969 року, телескоп також іноді використовували у поєднанні з більш віддаленими обсерваторіями для інтерферометрії з наддовгою базою[1]. Під час роботи з телескопом Паркса в Австралії він забезпечив найдовшу в світі базу й, отже, найвищу кутову роздільну здатність у 0,4 мілісекунд[1]. Роботи у складі радіоінтерферометра з наддовгою базою тривали до 1991 року, коли їх було припинено на користь більш потужного радіоінтерферометра VLBA[1].
Поточне використання
ред.У 2007 році телескоп було перепрофільовано для спеціальної кампанії моніторингу блазарів на підтримку космічного гамма-телескопа Фермі, який був запущений у 2008 році та спостерігав блазари в гамма-променях. Станом на 2018 рік телескоп проводив регулярні вимірювання понад 1800 блазарів, спостерігаючи за кожним із них на частоті 15 ГГц (довжина хвилі 2 см) двічі на тиждень[2].
У культурі
ред.Більшу частину фільму «Прибуття» 1996 року знімали в радіообсерваторії Овенс-Веллі, а кульмінаційна сцена бійки відбувалася в головному дзеркалі 40-метрового телескопа.