Тиранчик-тонкодзьоб південний
| Тиранчик-тонкодзьоб південний | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Південний тиранчик-тонкодзьоб (підвид C. o. obsoletum)
| ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Camptostoma obsoletum (Temminck, 1824) | ||||||||||||||||
 Ареал виду | ||||||||||||||||
Підвиди
| ||||||||||||||||
|
(Див. текст) | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Muscicapa obsoleta | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Тира́нчик-тонкодзьо́б південний[2] (Camptostoma obsoletum) — вид горобцеподібних птахів родини тиранових (Tyrannidae). Мешкає в Центральній і Південній Америці. Виділяють низку підвидів.
Опис
ред..jpg)
.jpg)
Довжина птаха становить 9,5-10,5 см, вага 7-9 г. Голова темно-коричнева або сіра, на тімені помітний сірий чуб. Над очима світлі "брови", навколо очей вузькі білі кільця. Верхня частина тіла сірувато-зелена або тьмяно-оливкова, надхвістя дещо світліше. Крила коричневі, пера на них мають жовті края. На крилах дві білуваті, жовтуваті або рудувато-коричневі смуги. Хвіст коричневий з вузьким білуватим кінчиком. Горло сіре, нижня частина тіла жовтувата. Лапи чорні, дзьоб чорний, знизу біля основи світліший. Представники різних підвидів дещо різняться за забарвленням: так, підвиди, поширені у вологих районах (наприклад, в Амазонії) мають більш зелену спину і яскраво-жовтий живіт, а підвид з більш сухих районів (східної Бразилії і західного Еквадору) мають більш сіру спину і тьмяніший живіт.
Підвиди
ред.Виділяють тринадцять підвидів:[3]
- C. o. flaviventre Sclater, PL & Salvin, 1865 — південно-західна Коста-Рика і Панама;
- C. o. orphnum Wetmore, 1957 — острів Коїба (на південний захід від Панами);
- C. o. majus Griscom, 1932 — Перлові острови[en] (Панамська затока);
- C. o. caucae Chapman, 1914 — центральна Колумбія;
- C. o. pusillum (Cabanis & Heine, 1860) — від північної Колумбії до північної і центральної Венесуели, острів Тринідад;
- C. o. napaeum (Ridgway, 1888) — південно-східна Венесуела, Гвіана і північно-східна Бразилія (схід Амазонасу, Рорайма, Пара, Амапа);
- C. o. maranonicum Carriker, 1933 — північ Перу;
- C. o. olivaceum (Berlepsch, 1889) — південно-східна Колумбія, схід Еквадору, північний схід Перу і захід Бразильської Амазонії (на південь до Амазонки);
- C. o. sclateri (Berlepsch & Taczanowski, 1884) — захід Еквадору і крайній північний захід Перу (Тумбес, північна П'юра);
- C. o. griseum Carriker, 1933 — захід Перу (від Ламбаєке до Ліми);
- C. o. bolivianum Zimmer, JT, 1941 — східні схили Анд в Болівії і на північному заході Аргентини (на південь до Тукуману);
- C. o. cinerascens (Wied-Neuwied, 1831) — від східної Болівії до центральної і східної Бразилії;
- C. o. obsoletum (Temminck, 1824) — південно-східна Бразилія (від Мату-Гросу на схід до Ріо-де-Жанейро і на південь до Ріу-Гранді-ду-Сул), Парагвай, Уругвай, північна і центральна Аргентина (на південь до Ла-Пампи і північного Буенос-Айреса).
Поширення і екологія
ред.Південні тиранчики-тонкодзьоби поширені від Коста-Рики до центральної Аргентини. Вони живуть в різноманітних природних середовищах — у вологих, сухих і заболочених тропічних лісах, у варзейських лісах[en] (тропічних лісах у заплавах Амазонки і її притоків), у вологих і сухих чагарникових заростях, рідколіссях і саванах, в напівпустелях і пустелях, на планціях, в парках і садах. Зустрічаються переважно на висоті до 2800 м над рівнем моря. Живляться комахами, павуками та іншими дрібними безхребетними, на яких чатують серед рослинності або яких ловлять в польоті. Іноді доповнююить свій раціон ягодами і дрібними плодами, зокрема ягодами омели. Гніздо куполоподібне з бічним входом, робиться з листя і рослинних волокон, розміщується на дереві. В кладці 2 яйця. Інкубаційний період триває 14-15 днів, пташенята покидають гніздо через 17 днів після вилуплення. Насиджує лише самиця.
Збереження
ред.МСОП класифікує цей вид як такий, що не потребує особливих заходів зі збереження. За оцінками дослідників, популяція південних тиранчиків-тонкодзьобів становить понад 50 мільйонів птахів.
Примітки
ред.- ↑ BirdLife International (2016). Camptostoma obsoletum.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Tyrant flycatchers. World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Процитовано 13 червня 2022.
Джерела
ред.- de A. Gabriel, Vagner & Pizo, Marco A. (2005): Foraging behavior of tyrant flycatchers (Aves, Tyrannidae) in Brazil. Revista Brasileira de Zoologia 22(4): 1072–1077 [English with Portuguese abstract]. doi:10.1590/S0101-81752005000400036 PDF fulltext
- ffrench, Richard; O'Neill, John Patton & Eckelberry, Don R. (1991): A guide to the birds of Trinidad and Tobago (2nd edition). Comstock Publishing, Ithaca, N.Y. ISBN 0-8014-9792-2
- Hilty, Steven L. (2003): Birds of Venezuela. Christopher Helm, London. ISBN 0-7136-6418-5
- Pascotto, Márcia Cristina (2006): Avifauna dispersora de sementes de Alchornea glandulosa (Euphorbiaceae) em uma área de mata ciliar no estado de São Paulo [Seed dispersal of Alchornea glandulosa (Euphorbiaceae) by birds in a gallery forest in São Paulo, southeastern Brazil.]. Revista Brasileira de Ornitologia 14 (3): 291–296 [Portuguese with English abstract]. PDF fulltext
- Ragusa-Netto, J. (2000): Raptors and "campo-cerrado" bird mixed flock led by Cypsnagra hirundinacea (Emberizidae: Thraupinae). Revista Brasileira de Biologia 60 (3): 461–467 [English with Portuguese abstract]. doi:10.1590/S0034-71082000000300011 PDF fulltext
- Stiles, F. Gary & Skutch, Alexander Frank (1989): A guide to the birds of Costa Rica. Comistock, Ithaca. ISBN 0-8014-9600-4<
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |