Пахучка чебрецелиста
| Clinopodium serpyllifolium | ||||||||||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||||||||
| Clinopodium serpyllifolium (M.Bieb.) Kuntze, 1891 | ||||||||||||||||||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||||||||||||||||||
| Nepeta serpyllifolia M.Bieb. Micromeria serpyllifolia (M.Bieb.) Boiss. Melissa serpyllifolia (M.Bieb.) Nyman | ||||||||||||||||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||||||||||||||||
|
Clinopodium serpyllifolium (шанта чебрецелиста як Micromeria serpyllifolia[1], мікромерія чебрецелиста як Micromeria serpyllifolia)[2] — вид трав'янистих рослин родини глухокропивові (Lamiaceae), поширений на півдні Європи й заході Азії.
Опис
ред.Багаторічна рослина 15–30 см заввишки. Рослина з притиснуто тонко-шовковисто-повстяним запушенням, вище середини розгалужена. Листки коротко-черешкові, видовжено-яйцеподібні, цілокраї або неясно-виїмчасто-зубчасті. Суцвіття волотисте. Віночок світло-ліловий, утричі довший від чашечки[2].
Цвіте у червні — серпні. Плодоносить у серпні — вересні[3].
Поширення
ред.Поширений на півдні Європи від Іспанії до Криму, а також у Туреччині, Лівані, Сирії, Ізраїлі, Йорданії[4][5].
В Україні зростає на скелях — у Криму (пд-зх. ч.), особливо в ок. м. Бахчисарая[2].
Загрози й охорона
ред.Загрозами є вузька екологічна амплітуда, низька конкурентна здатність виду[3].
Занесений до Червоної книги Україні в статусі «Рідкісний». Охороняють на території пам`яток природи загальнодержавного значення «Мангуп-Кале» та «Бельбецький Каньйон»[3].
Примітки
ред.- ↑ Micromeria serpyllifolia // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
- ↑ а б в Доброчаева Д. Н., Котов М. И., Прокудин Ю. Н., и др. Определитель высших растений Украины. — К. : Наук. думка, 1987. — С. 309. (рос.)(укр.)
- ↑ а б в Червона книга України. Архів оригіналу за 23 жовтня 2020. Процитовано 3 травня 2020.
- ↑ The Euro+Med PlantBase. Процитовано 03.05.2020. (англ.)
- ↑ Plants of the World Online — Kew Science. Архів оригіналу за 9 липня 2021. Процитовано 03.05.2020. (ісп.)
|
Це незавершена стаття про глухокропивові. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |