Dermacentor variabilis
| Dermacentor variabilis | ||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Самиця
 Самиць
| ||||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||
| Dermacentor variabilis (Say, 1821) | ||||||||||||||||||||
 Мапа поширення виду | ||||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||||
|
Dermacentor variabilis — вид паразитоформих кліщів родини іксодових (Ixodidae). Паразитує на різноманітних ссавцях, найчастіше трапляється на собаках, іноді уражає також кішок та людей. Личинки і німфи нападають на дрібних гризунів.
Поширення
ред.Поширений в США, трапляється переважно в східній частині країни.
Опис
ред.Самці завдовжки 3-4 мм, самиці — 4 мм, після годування — до 15 мм. Забарвлення тіла блідо-коричневого кольору, спинний щиток має сірий малюнок. Ротові щелепи короткі. Основа гнатосоми широка і коротка. Перша пара ніг має гострий шип.
Життєвий цикл
ред.За своє життя кліщ живиться кров'ю тричі, на різних стадіях життя — шестинога личинка, восьминога німфа та імаго. Личинки живляться 5-15 днів, спускаються на землю, а через 1-2 тижні розвиваються в німфи. Потім німфи приєднуються або до попереднього господаря, або до іншого господаря, і годуються протягом 3-13 днів, і знову спускаються на землю. Через два тижні вони виростають у дорослих і приєднуються до іншого господаря, де продовжують споживати кров, після чого настає період спарювання. Самиці знову від'єднуються і спускаються на землю, щоб відкласти яйця, кількість яких може сягати до 7000 шт.
Патогенність
ред.Dermacentor variabilis переносить бактерію Francisella tularensis, яка спричинює туляремію у людини. D. variabilis може бути переносником Borrelia burgdorferi, збудника хвороби Лайма, хоча цей кліщ не є основним вектором для передачі цієї хвороби. Також D. variabilis може переносити Anaplasma phagocytophilum, збудника гранулоцитарного анаплазмозу людини та Ehrlichia chaffeensis, збудника моноцитарного ерліхіозу людини.[1]
Дермацентрові кліщі можуть також спричинити кліщовий параліч шляхом вироблення нейротоксину, який індукує швидко прогресуючий млявий параліч, подібний до синдрому Гієна — Барре. Нейротоксин запобігає пресинаптичному вивільненню ацетилхоліну з нервово-м'язових з'єднань.
Примітки
ред.- ↑ Kevin Holden; John T. Boothby; Sulekha Anand & Robert F. Massung (2003). Detection of Borrelia burgdorferi, Ehrlichia chaffeensis, and Anaplasma phagocytophilum in Ticks (Acari: Ixodidae) from a Coastal Region of California. J. Med. Entomol. 40 (4): 534—9. doi:10.1603/0022-2585-40.4.534. PMID 14680123.
Посилання
ред.- Ohio State University Extension Fact Sheet [Архівовано 24 липня 2015 у Wayback Machine.]
- Illinois [Архівовано 26 січня 2021 у Wayback Machine.] photographs
- Iowa tick images [Архівовано 12 травня 2021 у Wayback Machine.]
- American dog tick [Архівовано 22 січня 2021 у Wayback Machine.] on the University of Florida / Institute of Food and Agricultural Sciences Featured Creatures website
|
Це незавершена стаття з паразитології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |