Elephantulus brachyrhynchus
Elephantulus brachyrhynchus (слонова землерийка короткорила[2]) — вид слонової землерийки з родини Macroscelididae. Він зустрічається на великій території Африки. Його природним середовищем існування є сухі савани та субтропічні або тропічні сухі низинні луки.
| Elephantulus brachyrhynchus | |
|---|---|
| |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клада: | Синапсиди (Synapsida) |
| Клас: | Ссавці (Mammalia) |
| Ряд: | Стрибунцеподібні (Macroscelidea) |
| Родина: | Стрибунцеві (Macroscelididae) |
| Рід: | Elephantulus |
| Вид: | E. brachyrhynchus
|
| Біноміальна назва | |
| Elephantulus brachyrhynchus (A. Smith, 1836)
| |
| |
| Ареал | |
Поширення й середовище проживання
ред.Цей вид зустрічається від північної частини Південної Африки до північно-східної Намібії, східної та центральної Ботсвани, Анголи, Зімбабве, Малаві, Замбії та Мозамбіку на північ до Демократичної Республіки Конго. У Східній Африці вони зустрічаються в Танзанії, Кенії та Уганді[1].
Короткоморді слонові землерийки населяють посушливі та напівзасушливі місця існування. Вони віддають перевагу густо вкритим чагарникам і чагарникам, таким як сухі савани та луки[3].
Фізичний опис
ред.Середня довжина від голови до хвоста становить 21 см, а вага — 40–60 г[3]. Elephantulus brachyrhynchus мають різну коричневу шерсть на тілі з білими, пухкими або брудно-білими кільцями навколо очей і верхньої губи[4]. Вони мають коричнево-жовті плями за вухами. Хоча вони мають довгу вузьку морду, як усі слонові землерийки, у Elephantulus brachyrhynchus' морда коротша, ніж морди інших видів, і трохи звужена[5]. Невеликі розміри короткомордої землерийки роблять її потенційною здобиччю хижих птахів, великих кішок і змій[6].
Поведінка
ред.Elephantulus brachyrhynchus ведуть денний спосіб життя, причому їхній найбільш активний період припадає на ранній ранок[3]. Хоча іноді вони бувають парами, вони переважно поодинокі тварини[3]. Вони швидко рухаються, снують з місця на місце та уникають відкритих місць без прикриття[3]. Короткоморді слонові землерийки виявляють високий ступінь територіальності, оскільки кожна стать виганяє особин своєї статі з території пари[6]. Вони використовують мережу безпечних нір, викопуючи власні нори або викрадаючи вже наявні нори гризунів[5].
Короткоморді слонові землерийки в основному комахоїдні[3]. Їхній основний раціон складається з мурах, термітів, коників і цвіркунів. Тим не менш, вони є досить опортуністичними й за необхідності харчуються рослинністю, фруктами й насінням[7].
Розмноження
ред.Короткоморді землерийки формують моногамні стосунки та спаровуються на все життя[6]. Самиці здатні виробляти п'ять-шість виводків на рік з періодом вагітності від 57 до 65 днів[5]. Кожен виводок складається з однієї або двох особин, які народжуються повністю покритими шерстю, з відкритими очима та здатними бігати майже відразу після народження[3]. Молодняк при народженні важить 10 г, і йому потрібно 50 днів, щоб досягти дорослого розміру[5]. Ще приблизно через 15 днів нащадки встановлюють власні місця проживання[6].
Тривалість життя
ред.Хоча відомості про тривалість життя короткомордої землерийки обмежені, одна особина прожила в неволі 4.2 рока[8].
Примітки
ред.- ↑ а б Rathbun, G.B. (2015). Elephantulus brachyrhynchus. IUCN Red List of Threatened Species. 2015: e.T42658A21288656. doi:10.2305/IUCN.UK.2015-2.RLTS.T42658A21288656.en. Процитовано 17.11.2021.
- ↑ Українська назва є транскрибуванням та/або перекладом латинської назви авторами статті і в авторитетних україномовних джерелах не знайдена.
- ↑ а б в г д е ж Smithers, R. 1983. The Mammals of the Southern African Subregion. University of Pretoria: Pretoria, Republic of South Africa.
- ↑ "Cardboard Box Travel Shop." Short-Snouted Elephant Shrew. Web. 17.04.2015. http://www.namibian.org/travel/wildlife/shortsnouted-elephant-shrew.html.
- ↑ а б в г Nowak, R. 1991. Walker's Mammals of the World Fifth Edition Volume 1. Baltimore and London: Johns Hopkins University Press.
- ↑ а б в г Mcarthur, Yvonne. Awesome Facts about Elephant Shrews. Scribol. Web. 16.04.2015.
- ↑ Leirs, H., R. Verhagen, W. Verhagen, M. Perrin. 1995. The Biology of Elephantulus brachyrhynchus. Mammal Review, Volume 25, Nos 1 and 2: 45–49.
- ↑ Richard Weigl (2005) Longevity of Mammals in Captivity; from the Living Collections of the World. Kleine Senckenberg-Reihe 48: Stuttgart.