Вікіпедія

Geberit

Немає перевірених версій цієї сторінки; ймовірно, її ще не перевіряли на відповідність правилам проекту.

Geberit ( (на алеманському діалекті німецької вимовляється як [ɡeberɪ:t] — швейцарська транснаціональна група, яка спеціалізується на виробництві та постачанні елементів сантехнічного обладнання та суміжних систем. Група Geberit є лідером своєї галузі в Європі [3] та має мережу дочірніх компаній по всьому світу.[4] [5][6]

Geberit AG
ТипПублічна компанія
Правова формаАкціонерне товариство[d] Редагувати інформацію у Вікіданих
ГалузьСантехнічні запчастини виробництво та постачання
Лістинг на біржіSIX: GEBN
ISINCH0030170408 Редагувати інформацію у Вікіданих
Засновано1874[1]
Засновник(и)Каспар Мельхіор Геберт
Штаб-квартираРапперсвіль-Йона Редагувати інформацію у Вікіданих
Територія діяльностіПо всьому світу
Ключові особиКрістіан Буль (CEO)
Альберт М. Бені (голова)
Виторг2.986B CHF 3.1 мільярди (2020)[2]
Операційний прибуток (EBIT)CHF 772 мільйони (2020)[2]
Чистий прибутокCHF 642 мільйони (2020)[2]
Співробітники11,569 (кінець 2020)[2]
Дочірні компаніїGeberit Kołod Редагувати інформацію у Вікіданих
www.geberit.ua
CMNS: Geberit у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Історія

ред.
 
Штаб-квартира Geberit.

Початок

ред.

Каспар Мельхіор Альберт Геберт розпочав сантехнічний бізнес у 1874 році у швейцарському містечку Рапперсвіль.[5] У 1905 році він взявся за виготовлення елементів сантехнічних систем. Так, його туалетний бачок під назвою «Фенікс», вперше виготовлений з дерева, вкритого свинцем, і з фурнітурою (зокрема, змивним механізмом) зі свинця, став по-справжньому революційним виробом і мав великий успіх. Коли Геберт у 1909 році помер, його сини Альберт і Лео продовжили справу батька. У наступні роки компанія розширила свою діяльність як у Швейцарії, так і в сусідніх країнах, доповнивши асортимент новими виробами (трубами, кранами та клапанами). У 1930-х роках фірма Гебертів стала піонером використання пластикових складових у сантехнічному виробництві. [7] [8]

Друга світова війна зашкодила бізнесу, втім, швидко відновивши його, Геберти в 1952 році представили перший повністю пластиковий бачок для унітазу, виготовлений з поліетилену [9]

Експансія

ред.

У 1953 році Генріх і Клаус Геберти успадкували контроль над компанією і назвали її Geberit. Компанія відкрила дистриб’юторську дочірню компанію та нові філії в Європі, які, окрім комплектувальних частин, запропонували й технічне обслуговування. Оскільки Німеччина вважалася ринком, який зростає, перша міжнародна дочірня компанія була відкрита в 1955 році в Пфуллендорфі, який до того ж мав стати місцем розташування першого заводу за межами Швейцарії. Відтоді було створено низку дочірніх підприємств у європейських країнах, зокрема у Франції (1959) та Австрії (1965). Запровадивши у виробництво інноваційну систему прихованих бачків, Geberit з Рапперсвіля переїхала до більшого приміщення в Рапперсвіль-Йоні.

У 1970-х роках бренд Geberit представив ще більше нових продуктів, як-от системи повного водовідведення, системи прихованого монтажу та нові комплектувальні для сектору гігієни. Третій завод був відкритий в 1972 році в Поттенбрунн/Санкт-Пельтен, Австрія. Компанія також заснувала дочірні підприємства в Данії, Бельгії та Нідерландах і зробила спробу вийти на американський ринок, створивши дочірню компанію в Мічигані, штат Індіана. Проте протягом багатьох років її присутність у США залишалася незначною.

У 1977 році Geberit вийшла на ринок інсталяційних систем, який згодом став для компанії найважливішим. Відтак, 1980 року німецькі потужності було розширено й відкрито складський комплекс при головному офісі в Рапперсвіль-Йоні. Компанія також придбала активи великого німецького гравця ринку інсталяційних систем Sanbloc. У 1986 році почалася автоматизація виробництва. У 1989 році компанія придбала частку в FAE Fluid Air Energy, приєднавшись до сектору систем постачання прісної води.

У 1990 році потужності заводу в Поттенбрунні були розширені, а 1994 року був відкритий новий завод на теренах громади Ліхтенштейн Ліхтенштейн на сході Німеччини, що дало змогу скористатися перевагою відкриття нових ринків після завершення періоду так званої холодної війни. У 1991 році родина Гебертів відійшла від управління компанією, і її генеральним директором вперше була призначена людина з-поза сімейного кола – Гюнтер Ф. Кельм.[7] За його керівництва компанія продовжила експансію, відкривши нові потужності в Рапперсвіль-Йоні, фабрику бренду Mepla в Жівіз'є, Швейцарія, і нові міжнародні філії в Італії та Португалії.

У 1995 році Геберти продали Geberit британській приватній інвестиційній компанії Doughty Hanson .[7] [10] З новими грошима компанія розпочала серію придбань, серед яких були італійські Deriplast та Walking Pipe Italiana, німецька Buchler Werkzeugbau AG та британська Caradon Terrain Ltd. У червні 1999 року компанія Geberit була зареєстрована на швейцарській біржі SWX.[5] У липні 1999 року вона збільшила свою частку в компанії FAE Fluid Air Energy до 70 відсотків, домовившись про набуття повного контролю над FAE до 2001 року.

Відчувши на собі слабкість німецького ринку у 2001 році, Geberit, втім, незабаром відновилася і у 2002 році придбала контрольний пакет акцій австрійської компанії Huter Vorfertigung GmbH.[9] У липні того ж року, з метою зміцнення своїх позицій на американському ринку, вона за 33,3 мільйони доларів купила в США компанію Chicago Faucet.[11]

Наступним придбанням компанії за 372,5 млн євро став у 2004 році провідний німецький виробник металевих труб Mapress Holding у Lindsay Goldberg & Bessemer.[12] У 2012 році акції Geberit були включені до Швейцарського ринкового індексу (SMI), і трьома роками пізніше в 2015 році за 1,4 мільярда доларів був придбаний фінський виробник ванн і унітазів Sanitec.[13]

Стратегія

ред.

Компанія виробляє та продає свою продукцію переважно під брендом Geberit, хоча використовує також і певні бренди дочірніх компаній. Група працює у понад 41 країні світу.[4]

Стратегія Geberit ґрунтується на чотирьох головних засадах: фокус на сантехнічних технологіях, прихильність до інновацій, вибіркова географічна експансія та постійна оптимізація бізнес-процесів.

Вже кілька років поспіль Geberit використовує триступеневу модель продажів і маркетингову стратегію «push-pull» («проштовхування-витягування»). Зокрема, продукція Geberit розповсюджується оптовою ланкою з одночасним навчанням щороку понад 100 000 сантехніків та управлінців, як у належних компанії 25 навчальних центрах по всьому світу, так і в межах сторонніх навчальних програм.

На сьогодні бренд Geberit здобув низку нагород за інноваційність, дизайн продукції та незмінну прихильність принципам сталого розвитку.[14]

Напрями виробництва

ред.

Сантехнічні системи

ред.

Напрям сантехніки охоплює інсталяційні системи, зливні бачки, змішувачі та змивні системи, арматуру для зливу та сифони.[4]

Трубопровідні системи

ред.

Сюди входять трубопровідні комунікації всередині та зовні будівель. До продуктових лінійок цього напряму належать системи водопостачання та каналізаційні системи будівель.[4]

Сантехнічна кераміка для ванних кімнат

ред.

Ідеться про унітази, умивальники та інші супутні вироби, як-от меблі, душові кабіни та ванни.

Список літератури

ред.
  1. ↑ а б Company Description: Geberit. businessweek.com. BusinessWeek. Процитовано 29 вересня 2012.[недоступне посилання з 01.04.2023]
  2. ↑ а б в г 2020 Annual Report. Geberit. Процитовано 15 березня 2020.
  3. ↑ Staub-Bisang, Mirjam (2012). Sustainable Investments Strategies. Sustainable Investing for Institutional Investors: Risk, Regulations and Strategies. John Wiley & Sons. с. 25. ISBN 978-1-118-20317-0.
  4. ↑ а б в г Profile: Geberit. reuters.com. Reuters. Архів оригіналу за 10 November 2013. Процитовано 29 вересня 2012. [Архівовано 2013-11-10 у Wayback Machine.]
  5. ↑ а б в Geberit AG. Listofcompanies.co.in. Архів оригіналу за 27 червня 2013. Процитовано 29 вересня 2012.
  6. ↑ Geberit AG. Listofcompanies.co.in. Архів оригіналу за 27 червня 2013. Процитовано 29 вересня 2012.
  7. ↑ а б в Zimmerli, Christophe (2011). Le financement d'un LBO [Financing an LBO]. Le leveraged buyout (LBO) [The leveraged buyout (LBO)]. SECA (French) . Т. 17. Haupt Verlag AG. с. 180−185. ISBN 978-3-258-07677-5.
  8. ↑ Every future needs a past. Geberit. Процитовано 15 березня 2016.
  9. ↑ а б International Directory of Company Histories. Т. 49. St. James Press. November 2002. с. 161−163. ISBN 1558624759.
  10. ↑ Historical. Geberit. Doughty Hanson. Процитовано 1 жовтня 2012.
  11. ↑ Riley, Key (10 липня 2002). Chicago Faucet sells for $33M. chicagobusiness.com. Crain's Chicago Business. Процитовано 29 вересня 2012.
  12. ↑ Geberit Agrees to Buy Germany's Mapress for EU372.5 Million. bloomberg.com. Bloomberg. 12 грудня 2004. Процитовано 29 вересня 2012.
  13. ↑ Geberit says has acquired 99.27 pct of Sanitec shares.
  14. ↑ Awards. Geberit. Архів оригіналу за 4 October 2013. Процитовано 20 травня 2014.
Отримано з https://uk.wiki.x.io/wiki/Geberit