HD90044
зоря в сузір'ї Секстанта
(Перенаправлено з HIP50885)
| Дані дослідження Епоха J2000,0 | |
|---|---|
| Сузір'я | |
| Пряме піднесення | 10г 23х 26,48с |
| Схилення | - 4° 4′ 26,5″ |
| Видима величина (V) | 5,93[1] |
| Характеристики | |
| Спектральний клас | B9 |
| показник кольору U−B | -0,17 |
| яскравість B | 5,862±0,004[2] |
| показник кольору B−V | -0,048±0,006[2] |
| яскравість V | 5,920±0,005[2] |
| Тип змінності | |
| Дані фотометрії Стрьомґрена | |
| колір b−y | -0,08 |
| індекс m1 | 0,22 |
| індекс c1 | 0,85 |
| індекс Hβ | 2,83[1] |
| Дані фотометрії Гіппаркос | |
| Максимальна яскравість | 5,900[2] |
| Мінімальна яскравість | 5,940[2] |
| Період фотометричної змінності зорі |
4,38[2] доби |
| Астрометрія | |
| Власний рух (μ) | за пр. піднес.: -50,51± 0,76[2] мас/рік |
| Паралакс (π) | 9,28 ± 0,72[2] мас |
| Відстань | 351,46 світлових років 107,76 парсек |
| Подробиці | |
| Маса | M☉ |
| Обертання | Vsin(i)=23[3]км/сек |
| Інші позначення | |
| Посилання | |
| SIMBAD | дані для HD90044 |
HD90044 — хімічно пекулярна зоря спектрального класу B9, що має видиму зоряну величину в смузі V приблизно 6,0.[1] Вона розташована на відстані близько 351,5 світлових років від Сонця.[2]
Фізичні характеристики
ред.Зоря HD90044 обертається порівняно повільно навколо своєї осі. Проєкція її екваторіальної швидкості на промінь зору становить Vsin(i)= 23км/сек.[3] Телескоп Гіппаркос зареєстрував фотометричну змінність даної зорі з періодом 4,38 доби в межах від Hmin= 5,94 до Hmax= 5,90.[2]
Пекулярний хімічний склад
ред.Зоряна атмосфера HD90044 має підвищений вміст Si .[1]
Магнітне поле
ред.Спектр даної зорі вказує на наявність магнітного поля у її зоряній атмосфері. Напруженість повздовжної компоненти поля оціненої з аналізу становить 872,1± 339,7 Гаус.[4]
Див. також
ред.Джерела
ред.- ↑ а б в г Renson P., Manfroid J., General catalogue of Ap, HgMn and Am stars, 2009, A&A...498..961
- ↑ а б в г д е ж и к л м ESA, 1997, The Hipparcos Catalogue, ESA SP-1200
- ↑ а б Royer F. et al. 2002, 'Rotational velocities of A-type stars', Astron. & Astrophys. 393, 897
- ↑ Bychkov V.D., Bychkova L.V., Madej J., 2003, 'Catalogue of averaged stellar effective magnetic fields', Astron. Astrophys. 407, 631
|
Це незавершена стаття з астрономії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |