Hiller VZ-1 Pawnee
Hiller VZ-1 Pawnee (позначення армії США; раннє армійське позначення: HO-1) — унікальний роторний літак із вертикальним зльотом, з використанням для підйому вентиляторів, що обертаються протилежно, розташованих усередині платформи, польотом якої пілот керував, переміщаючи вагу тіла в певному напрямку. Розроблена, починаючи з 1953 року, за контрактом Управління військово-морських досліджень[en] (ONR) з Hiller Aircraft, платформа успішно літала від 1955 року[1].
| VZ-1 Pawnee | |
|---|---|
.jpg)
| |
| Призначення | роторний літак із вертикальним зльотом |
| Виробник | Hiller Aircraft |
| Перший політ | 1955 |
| Статус | експериментальний4-циліндрові горизонтально-поршневі двигуни з повітряним охолодженням |
| Основні користувачі | Армія США |
| Кількість | 6 |
Конструкція і розробка
ред.Початкову концепцію розробив Чарльз Х. Циммерман[en] наприкінці 1940-х років[2]. Далі ідею розвивали Hiller Aircraft та De Lackner Company. Було дві основні моделі: модель ONR 1031-A-1 і дещо більша VZ-1 Pawnee, виготовлена 1956 року для армії США. Було створено три прототипи кожної моделі, але жоден з варіантів не було запущено у виробництво[3].
Менша модель ONR мала два поршневі двигуни Nelson H-59[en] потужністю 44 к. с. (33 кВт), з’єднані з гвинтами за допомогою модифікованої вертолітної трансмісії, створеної Industrial Power Division компанії Hall-Scott[en]. Більша модель Pawnee мала три таких двигуни і мала розширену площу повітроводу. «Кінестетичне керуваня» Pawnee було неефективним, тому оператор сидів на платформі і керував польотом за допомогою звичайних елементів керування вертольотом[4].
Випробування та оцінка
ред.Завдяки аеродинаміці каналу, в якому оберталися гвинти, платформа була динамічно стабільною, навіть попри те, що пілот і центр ваги платформи були досить високо. Під час випробувань прототипи добре літали, але армія США визнала їх непрактичними, як бойові машини, оскільки вони були невеликими, мали обмежену швидкість і ледь злітали над землею[5].
Відомо, що два з шести прототипів збереглися; обидва є моделями ONR 1031-A-1. Один збергіається в Музеї авіації Гіллера[en] в Сан-Карлосі (штат Каліфорнія), інший – у Центрі Удвара-Газі Національного музею авіації та космосу в Шантіллі (штат Вірджинія)[6]. Останню платформу раніше позичав Музей авіації та космосу Піма[en]. Копію платформи 1031 виставлено в Музеї авіації та космосу Evergreen[en].
Галерея
ред.-
Hiller 1031-A-1 у центрі Удвара-Газі -
-
Плакат із описом копії Hiller 1031 на виставці в Музеї авіації Evergreen
Технічні характеристики (модель 1031-A-1)
ред.Загальні характеристики
- Екіпаж: 1
- Вантажопідйомність: 84 кг
- Висота: 2,1 м (6 фут 11 дюйм)
- Порожня вага: 168 кг (370 фунт)
- Повна вага: 252 кг (556 фунт)
- Силова установка: 3 × Nelson H-59 4-циліндрові горизонтально-поршневі двигуни з повітряним охолодженням, 2,1 м (6 фут 11 дюйм) diameter
Льотні характеристики
- Максимальна швидкість: 26 км/год (16 миля/год; 14 вуз)
- Практична стеля: 10 м (33 фут)
Див. також
ред.Примітки
ред.- Виноски
- ↑ Rogers, 1989, с. 74—78.
- ↑ Taylor, 1999, с. 104.
- ↑ Rogers, 1989, с. 78.
- ↑ Winchester, 2005, с. 130—131.
- ↑ Winchester, 2005, с. 130.
- ↑ "Hiller Model 1031-A-1 Flying Platform." [Архівовано 2012-01-03 у Wayback Machine.] Smithsonian National Air and Space Museum. Retrieved: 2 November 2011.
- Бібліографія
- Rogers, Mike (1989). VTOL: Military Research Aircraft. New York: Orion. ISBN 978-0-517-57684-7.
- Taylor, Michael John Haddrick (1999). The World's Strangest Aircraft. London: Grange. ISBN 978-0-7607-2102-5.
- Winchester, Jim (2005). The World's Worst Aircraft: From Pioneering Failures to Multimillion Dollar Disasters. London: Amber. ISBN 978-1-904687-34-4.
- Bradford, Francis H.; Dias, Ric A. (2007). Hall-Scott: The Untold Story of a Great American Engine Maker. Warrendale, PA: SAE International. ISBN 978-0-7680-1660-4.