Трупіал жовтохвостий
| Трупіал жовтохвостий | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Icterus mesomelas (Wagler, 1829) | ||||||||||||||||
 Ареал виду | ||||||||||||||||
Підвиди
| ||||||||||||||||
|
(Див. текст) | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Psarocolius mesomelas | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Трупіа́л жовтохвостий[2] (Icterus mesomelas) — вид горобцеподібних птахів родини трупіалових (Icteridae). Мешкає в Мексиці, Центральній і Південній Америці.
Опис
ред.Довжина птаха становить 22-23 см, вага 70 г. Забарвлення переважно жовте. Спина, обличчя, горло, верхня частина грудей, крила і хвіст чорні. На крилах жовті смуги, стернові пера мають жовті краї, нижня сторона хвоста жовта. Виду не притаманний статевий диморфізм. У молодих птахів спина і хвіст оливково-зелені.
Підвиди
ред.Виділяють чотири підвиди:[3]
- I. m. mesomelas (Wagler, 1829) — від південної Мексики до Гондурасу;
- I. m. salvinii Cassin, 1867 — від Нікарагуа до Коста-Рика;
- I. m. carrikeri Todd, 1917 — від східної Панами до центральної Колумбії і північно-західної Венесуели;
- I. m. taczanowskii Ridgway, 1901 — захід Еквадору і північний захід Перу.
Поширення і екологія
ред.Жовтохвості трупіали мешкають в Мексиці, Гватемалі, Белізі, Гондурасі, Нікарагуа, Коста-Риці, Панамі, Колумбії, Еквадорі і Венесуелі. Вони живуть в густих тропічних лісах з великою кількістю ліан і геліконій. Зустрічаються парами або невеликими зграйками, на висоті до 500 м над рівнем моря. Живляться комахами, плодами і нетаром. Гніздо чашоподібне, глибоке, тонкостінне, підвішується в густих заростях біля води. В кладці 3 білих, поцяткованих темними плямами яйця. Інкубаційний період триває 13 днів, пташенята покидають гніздо через 14 днів після вилуплення.
Примітки
ред.- ↑ BirdLife International (2016). Icterus mesomelas: інформація на сайті МСОП (версія 2021.3) (англ.) 08 серпня 2022
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Oropendolas, orioles, blackbirds. World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Процитовано 08 серпня 2022.
Джерела
ред.- Jaramillo, Alvaro; Burke, Peter (1999). New World Blackbirds. London: Christopher Helm. ISBN 0-7136-4333-1.
Посилання
ред.- Skutch, Alexander F. (1954). Yellow-tailed oriole (PDF). Life Histories of Central American Birds. Pacific Coast Avifauna, Number 31. Berkeley, California: Cooper Ornithological Society. с. 263—265.
- Foster, Mercedes S. (2007). The potential of fruiting trees to enhance converted habitats for migrating birds in southern Mexico. Bird Conservation International. 17 (1): 45—61. doi:10.1017/S0959270906000554.
- Yellow-tailed oriole stamps from Ecuador and Mexico
- Yellow-tailed oriole species account on the Animal Diversity Web (ADW) of the University of Michigan
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |