Пітогу чорний
| Пітогу чорний | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Melanorectes nigrescens (Schlegel, 1871) | ||||||||||||||||
Підвиди
| ||||||||||||||||
|
(Див. текст) | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Rectes nigrescens Pitohui nigrescens | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Піто́гу чорний[2] (Melanorectes nigrescens) — вид горобцеподібних птахів родини свистунових (Pachycephalidae). Ендемік Нової Гвінеї. Раніше цей вид відносили до роду Пітогу (Pitohui), однак у 2013 році він був переведений до відновленого монотипового роду Чорний пітогу (Melanorectes).
Опис
ред.Довжина птаха становить 23 см, вага 73—86 г. У самців номінатичного підвиду забарвлення переважно чорнувате, тім'я і скроні темніші, боки дещо світліші. Стернові пера чорнувато-бурі. Очі темно-карі або сірувато-карі, дзьоб і лапи чорні. У самиць номінативного підвиду верхня частина тіла світло-коричнева або зеленувато-коричнева, нижня частина тіла рудувато-коричнева, тім'я попелясто-сіре.
Підвиди
ред.Виділяють п'ять підвидів:[3]
- M. n. nigrescens (Schlegel, 1871) — гори Арфак і Тамрау на півострові Чендравасіх;
- M. n. wandamensis (Hartert, E, 1930) — гори на півострові Вандаммен[de];
- M. n. meeki (Rothschild & Hartert, E, 1913) — гори Центрального хребта;
- M. n. harterti Reichenow, 1911 — гори Сарувагед[en] на півострові Гуон;
- M. n. schistaceus (Reichenow, 1900) — гори на південному сході острова.
Поширення і екологія
ред.Чорні пітогу є ендеміками острова Нова Гвінея. Вони живуть у вологих гірських тропічних лісах, зустрічаються на висоті від 1600 до 2000 м над рівнем моря. Ведуть переважно осілий спосіб життя. Живляться переважно комахами і плодами, іноді також насінням. Гніздо чашоподібне, робиться з листя, гілочок і корінців, розміщується на дереві. В кладці 1—2 яйця.
Чорні пітогу живляться жуками роду Choresine, з яких вони отримують батрахотоксини. Птахи накопичують ці отруйні речовини в пір'ї та шкірі, чим захищають себе від ектопаразитів, хижих птахів, змій і полювання людей.
Примітки
ред.- ↑ BirdLife International (2016). Melanorectes nigrescens.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Whiteheads, sittellas, Ploughbill, Australo-Papuan bellbirds, Shriketit, whistlers. World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Процитовано 14 червня 2022.
Джерела
ред.- J. Del Hoyo, A. Elliot, D. Christie (Hrsg.): Handbook of the Birds of the World. Volume 12: Picathartes to Tits and Chickadees. Lynx Edicions, 2007, ISBN 978-84-96553-42-2.
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |