Пітогу
| Пітогу | ||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
.jpg) Пітогу темноголовий (Pitohui dichrous)
| ||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||
| ||||||||||||||
Види
| ||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||
| Rectes Reichenbach, 1850[2] | ||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||
|
Піто́гу[3] (Pitohui) — рід співочих птахів родини вивільгових (Oriolidae). Містить 4 види.[4]
Поширення
ред.Представники роду поширені в Новій Гвінеї та на деяких прилеглих островах.
Опис
ред.Яскраво забарвлені всеїдні птахи. Тіло до 25 см завдовжки та вагою до 70 г. В оперенні переважають цегляний та чорний кольори.
Токсичність
ред.Шкіра та пір'я містять потужні алкалоїдні нейротоксини із групи батрахотоксинів (також виробляються південноамериканськими деревними жабами з роду Phyllobates). Вважається, що отрута служить птахам як хімічний захист від паразитів, а також проти хижаків, таких як змії, більші птахи і навіть людина, яких приваблює їх яскравий колір.
Птахи не виробляють батрахотоксин самі, а отримують його від жуків з роду Choresine (з родини Melyridae), які є частиною їхнього раціону. Через токсичність жителі Папуа Нової Гвінеї називають їх «сміттєвими птахами», оскільки їх не можна їсти; однак птахів можна вживати після видалення всього пір'я та шкіри та смаження м'яса на деревному вугіллі.
Види
ред.- Пітогу іржастий (Pitohui kirhocephalus)
- Пітогу острівний (Pitohui cerviniventris)
- Пітогу папуанський (Pitohui uropygialis)
- Пітогу темноголовий (Pitohui dichrous)
Примітки
ред.- ↑ R.-P. Lesson: Traité d’ornithologie, ou, Tableau méthodique des ordres, sous-ordres, familles, tribus, genres, sous-genres et races d’oiseaux: ouvrage entièrement neuf, formant le catalogue le plus complet des espèces réunies dans les collections publiques de la France. Bruxelles: Chez F.G. Levrault, 1830–1831, s. 375. [] Помилка: {{Lang}}: немає тексту (допомога)
- ↑ H.G.L. Reichenbach: Avium systema naturale. Das natürliche system der vögel mit hundert tafeln grösstentheils original-abbildungen der bis jetzt entdecken fast zwölfhundert typischen formen. Dresden und Leipzig: Expedition der vollständigsten naturgeschichte, 1850, ss. pl. 65. [] Помилка: {{Lang}}: немає тексту (допомога)
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Orioles, drongos & fantails " IOC World Bird List. www.worldbirdnames.org (амер.). Процитовано 30 січня 2017.
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |