Pratt & Whitney JT9D
Pratt & Whitney JT9D — перший реактивний двигун з високим коефіцієнтом двоконтурності, який використовувався на широкофюзеляжних авіалайнерах.[1] Його початковим застосуванням було на Boeing 747-100, оригінальний "Джамбо Джет". Це був перший турбовентиляторний двигун Pratt & Whitney з високим коефіцієнтом двоконтурності.[2]
| JT9D | |
|---|---|
_Lope_de_Vega.jpg)
| |
| Pratt & Whitney JT9D | |
| Тип | Турбовентиляторний двигун |
| Походження |  США
|
| Виробник | Pratt & Whitney |
| Перший запуск | грудень 1966 |
| Галузі використання | Airbus A300/Airbus A310 Boeing 747 Boeing 767 DC-10 |
| Кількість | 3200+ |
| Попередній двигун | Pratt & Whitney PW4000 |
Розробка
ред.Програма JT9D була запущена у вересні 1965 року, а перший двигун був випробуваний у грудні 1966 року. Він отримав сертифікат FAA у травні 1969 року та введений в експлуатацію у січні 1970 року на Boeing 747. Згодом він встановлювався на Boeing 767, Airbus A300 та Airbus A310, і McDonnell Douglas DC-10. Покращений JT9D-7R4 був представлений у вересні 1982 року та був схвалений для 180-хвилинного польоту ETOPS для двомоторних реактивних літаків у червні 1985 року. До 2020 року JT9D налітав понад 169 мільйонів годин. Виробництво було припинено в 1990 році,[1] його замінив новий PW4000.
Див. також
ред.Примітки
ред.- ↑ а б JT9D (PDF). Pratt & Whitney.
- ↑ Bill Gunston. World Encyclopedia of Aero Engines. Cambridge, England. Patrick Stephens Limited, 1989. ISBN 1-85260-163-9, p.126.