Конота колумбійська
| Конота колумбійська | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Psarocolius cassini (Richmond, 1898) | ||||||||||||||||
 Ареал виду | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Gymnostinops cassini Psarocolius cassinii | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Коно́та колумбійська[2] (Psarocolius cassini) — вид горобцеподібних птахів родини трупіалових (Icteridae)[3]. Ендемік Колумбії. Вид названий на честь американського орнітолога Джона Кессіна[4].
Опис
ред.Довжина самців становить 46,5 см, довжина самиць 40 см. Забарвлення переважно чорне, спина, боки і крила яскраво-каштанові, кінчики першорядних махових пер чорні. Хвіст лимонно-жовтий, центральні стернові пера чорні. На щоках плями голої рожевої шкіри. Дзьоб довгий, конічної форми, чорний з оранжево-червоним кінчиком[5].
Поширення і екологія
ред.Колумбійські коноти мешкають на північному заході Колумбії, в департаменті Чоко, в передгір'ях гір Серранія-дель-Баудо і Серранія-лос-Сальтос та на навколишніх рівнинах. Вони живуть у вологих тропічних лісах та на узліссях, на висоті від 100 до 365 м над рівнем моря. Зустрічаються зграями до 12 птахів, іноді приєднуються до змішаних зграй птахів разом з товстодзьобими конотами. Живляться переважно плодами.
Збереження
ред.МСОП класифікує цей вид як вразливий. За оцінками дослідників, популяція колумбійських конот становить від 1000 до 2500 птахів. Їм загрожує знищення природного середовища.
Примітки
ред.- ↑ BirdLife International (2016). Psarocolius cassini: інформація на сайті МСОП (версія 2021.3) (англ.) 07 серпня 2022
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Oropendolas, orioles, blackbirds. World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Процитовано 07 серпня 2022.
- ↑ Jobling, James A. (2010). The Helm Dictionary of Scientific Bird Names. London: Christopher Helm. с. 93. ISBN 978-1-4081-2501-4.
- ↑ Ridgely, Robert S.; Tudor, Guy (2009). Field Guide to the Songbirds of South America: The Passerines. University of Texas Press. с. 678. ISBN 978-0-292-71748-0.
Джерела
ред.- Jaramillo, Alvaro; Burke, Peter (1999). New World Blackbirds. London: Christopher Helm. ISBN 0-7136-4333-1.
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |