Жостір проносний
Жо́стір проносни́й[1] (Rhamnus cathartica L.) — рослина родини жостерові. Місцеві назви — жестір, жерст, проскурина тощо.
| Жостір проносний | |
|---|---|
| |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Рослини (Plantae) |
| Клада: | Судинні рослини (Tracheophyta) |
| Клада: | Покритонасінні (Angiosperms) |
| Клада: | Евдикоти (Eudicots) |
| Клада: | Розиди (Rosids) |
| Порядок: | Розоцвіті (Rosales) |
| Родина: | Жостерові (Rhamnaceae) |
| Рід: | Жостір (Rhamnus) |
| Вид: | Жостір проносний (R. cathartica)
|
| Біноміальна назва | |
| Rhamnus cathartica L., 1753
| |
Морфологічна характеристика
ред.Кущ або невелике деревце родини жостерових (1,5-8 м заввишки) з темною корою і супротивними гілками, які часто закінчуються колючкою. Молоді пагони сірі, блискучі. Листки супротивні (3-6 см завдовжки), яйцеподібні або еліптичні, дрібнозарубчасто-пилчасті, голі, з трьома-чотирма дугоподібними жилками на кожній половині листка, довгочерешкові. Квітки дрібні, здебільшого одностатеві, зібрані пучками по 10-15 у пазухах листків. Оцвітина квіток зеленувата, 4-5-членна, пелюстки чергуються з частками чашечки або їх немає зовсім. Чашечка вузькодзвоникувата. Жіночі квітки з однією маточкою, стовпчик — 24-роздільний, зав'язь верхня. Чоловічі квітки з чотирма тичинками. Плід — чорний, кулястий (6-8 мм у діаметрі), блискучий, містить три-чотири насінини.
Екологія
ред.Жостір проносний росте в листяних і мішаних лісах, на галявинах, узліссях, схилах балок. Світлолюбна рослина. Цвіте у травні-червні, плоди достигають у серпні-вересні.
Поширення
ред.Жостір проносний — палеарктичний вид, поширений в Європі (крім північних районів), на Кавказі, у лісостеповій зоні Західного Сибіру, в окремих районах Казахстану і Центральної Азії, крім пустельних районів. В Європі південна межа ареалу перетинає пониззя Уралу, Волги, Дону, Дніпра, Молдову. Досить велика ділянка, відокремлена від європейської частини, знаходится в Криму і на Кавказі (крім Східного Закавказзя).
Поширений по всій Україні, крім Карпат і крайнього півдня. Промислова заготівля можлива в Хмельницькій, Одеській, Вінницькій, Кіровоградській, Черкаській, Київській, Полтавській, Дніпропетровській, Харківській, Сумській, Донецькій і Луганській областях. Запаси сировини значні.
Практичне використання
ред.Лікарська, вітамінозна, медоносна, танідоносна, фарбувальна, жироолійна, деревинна, декоративна рослина.
У науковій медицині використовують плоди жостеру — Fructus Rhamni catharticae. Вони рекомендуються як проносний засіб, особливо при хронічних запорах. У великих дозах плоди мають блювотну дію і викликають запалення кишково-шлункового тракту. У плодах жостеру містяться цукор, пектин, камеді, смоли, бурштинова кислота, глюкозиди й фарбувальні речовини.
У народній медицині плоди жостеру використовують як проносний і блювотний засіб, проти водянки, подагри, при хронічних хворобах шкіри; настоєм плодів на спирту натираються при ревматизмі. Гілки використовують при виразці і катарах шлунка, а кору — при зниженій кислотності. У ветеринарії плоди й кору використовують також як проносний засіб.
Листки жостеру містять велику кількість вітаміну С (до 800 мг%) і можуть стати сировиною для одержання концентрату.
Жостір проносний — медонос, що дає підтримувальний взяток. Мед з нього рідкий, не кристалізується. Медопродуктивність — до 25 кг/га. У корі і листках містяться таніди (до 6 %), придатні для дублення шкур. Недостиглі плоди жостеру дають жовту фарбу, стиглі — смарагдово-зелену, перестиглі — пурпурово-червону, свіжа кора — яскраво-жовту, суха кора — коричневу, червону і чорну.
Насіння жостеру містить 8-12 % жирної олії, яка придатна для виробництва лаків і фарб. Деревина жостеру тверда, жовтувато з червонуватими прожилками, добре полірується; її можна використовувати для дрібних виробів, декоративної фанери, особливо ціняться напливи. Жостір проносний — декоративна рослина, витривала, швидко розмножується, але не рекомендується розводити її поблизу сільськогосподарських полів, оскільки вона є проміжним господарем іржастого гриба.
Збирання, переробка та зберігання
ред.Плоди жостеру збирають у період достигання, зриваючи їх руками. Складають у відра або кошики. Сушать у печах або сушарках при температурі 50-60 , розстилаючи тонким шаром на решетах або листах. Сухі плоди пакують у мішки вагою по 50 кг. Зберігають у сухих, добре провітрюваних приміщеннях. Строк зберігання чотири роки.
Див. також
ред.Джерела
ред.- Чопик В. И., Дудченко Л. Г., Краснова А. Н. Дикорастущие полезные растения Украины : справочник. — К. : Наукова думка, 1983. — 400 с. (рос.)
- Єлін Ю. Я., Зерова М. Я., Лушпа В. І., Шабарова С. І. Дари лісів. — Київ : Урожай, 1979. — 440 с.
- Лікарські рослини: енциклопедичний довідник/ Відп.ред. А. М. Гродзінський. — К.:Видавництво «Українська Енциклопедія» ім. М. П. Бажана, Український виробничо-комерційний центр «Олімп»,1992.— 544с: ISBN 5-88500-055-7
Посилання
ред.
- ЖОСТІР [Архівовано 13 березня 2016 у Wayback Machine.] //Фармацевтична енциклопедія
- ↑ Кобів, Ю. (2004). Словник українських наукових і народних назв судинних рослин. Київ: Наукова думка.