SMS Wittelsbach
«Віттельсбах» (нім. SMS Wittelsbach) — німецький військовий корабель, головний пре-дредноут свого типу Імператорських військово-морських сил Німеччини. Перший корабель, названий на честь Віттельсбахів, південнонімецької династії, що правила у період між 1180 та 1918 роками в Баварії.
«Віттельсбах» | ||
---|---|---|
SMS Wittelsbach | ||
Пре-дредноут «Віттельсбах». 1902 | ||
Служба | ||
Тип/клас | пре-дредноут типу «Віттельсбах» | |
Держава прапора | Німецька імперія Веймарська республіка | |
Належність | Імператорські військово-морські сили Німеччини Рейхсмаріне | |
Корабельня | Kaiserliche Werft Wilhelmshaven, Вільгельмсгафен | |
Первинна вартість | 22 740 млн.золотих марок | |
Закладено | 30 вересня 1899 | |
Спущено на воду | 3 липня 1900 | |
Введено в експлуатацію | 15 жовтня 1902 | |
На службі | 1902–1921 | |
Статус | 8 березня 1921 року списаний і 7 липня 1921 року проданий на брухт | |
Бойовий досвід | Перша світова війна Битва на Балтійському морі * Бій у Ризькій затоці | |
Ідентифікація | ||
Параметри | ||
Тоннаж | 11 774 тонни (стандартна) 12 798 тонн (повна) | |
Довжина | 126,8 м (загальна) | |
Ширина | 22,8 м | |
Осадка | 6,95 м | |
Бронювання | Головний пояс: 100—225 мм Палуба: 50 мм Башти головного калібру: 250 мм | |
Технічні дані | ||
Рухова установка | 8 водотрубних вугільних парових котлів 3 парові машини потрійного розширення | |
Гвинти | 3 гвинти | |
Потужність | 13 810 к.с. | |
Швидкість | 18 вузлів (33 км/год) | |
Дальність плавання | 5 000 морських миль (9 300 км) на швидкості 10 вузлів (18,6 км/год) | |
Екіпаж | 680 офіцерів і матросів | |
Озброєння | ||
Артилерія | 4 (2 × 2) × 240-мм корабельні гармати SK L/40 18 × 150-мм корабельних гармат SK L/40 12 × 88-мм швидкострільних гармат SK L/30 | |
Торпедно-мінне озброєння | 6 × 450-мм торпедних апаратів |
«Віттельсбах» був головним кораблем свого типу і першим великої вантажопідйомності, побудованим відповідно до Закону про ВМС 1898 року, за ініціативою грос-адмірала Альфреда фон Тірпіца. «Віттельсбах» був закладений 30 вересня 1899 року на верфі ВМС Вільгельмсгафена та завершений 15 жовтня 1902 року. Основним озброєнням лінкора була батарея з чотирьох 240-мм гармат і корабель розвивав максимальну швидкість 18 вузлів (33 км/год).
Корабель служив у складі I ескадри німецького флоту протягом більшої частини своєї кар'єри в мирний час, яка охоплювала з 1902 по 1910 роки. Протягом цього періоду він залучався до щорічних інтенсивних навчань і тренувань Флоту відкритого моря, а також здійснював візити ввічливості до зарубіжних країн. Він був виведений з експлуатації у вересні 1910 року, але був відновлений у 1911 році для виконання обов'язків в ролі навчального корабля, що тривало до 1914 року.
Після початку Першої світової війни в серпні 1914 року «Віттельсбах» повернули до активної служби в IV бойовій ескадрі. Лінкор брав участь у бойових діях у Балтійському морі проти російського флоту. У серпні 1915 року лінкор активно діяв у битві в Ризькій затоці[Прим. 1], але жодного разу не бився з російськими кораблями. Наприкінці 1915 року через неукомплектованість екіпажу та загрозу британських підводних човнів, що діяли на Балтиці, змусили командування Кайзерліхмаріне вивести до резерву старі лінкори, такі як «Віттельсбах». Згодом корабель використовувався як допоміжний корабель, спочатку як навчальний корабель, а потім як плавучу базу. Після війни його переобладнали у плавучі базу для тральщиків, що залучалися до розмінування мінних полів, які були закладені в Північному морі.[1]. У липні 1921 року судно було продано і розібрано на металобрухт.
Див. також
ред.Примітки
ред.- Виноски
- ↑ В битві брали участь: I ескадра: дредноути «Нассау», «Рейнланд», «Вестфален», «Позен», «Остфрізланд», «Тюрінген», «Ольденбург», «Гельґоланд»; I розвідувальна група: лінійні крейсери «Зейдліц», «Мольтке» і «Фон дер Танн»; II розвідувальна група: крейсери «Ґрауденц», «Піллау», «Регенсбург» і «Штральзунд»; легкі сили: крейсер «Колберг», I флотилія есмінців (4 кораблі), III флотилія есмінців (10 кораблів), V флотилія есмінців (8 кораблів), IX флотилія есмінців (10 кораблів), I дивізіон тральщиків (13 кораблів) і дирижабль Parseval PL25
- Джерела
- ↑ Jung, Dieter; Maass, Martin (1990-1991). German warships, 1815-1945. Annapolis, Md.: Naval Institute Press. с. 17. ISBN 0-87021-790-9. OCLC 22101769.
Посилання
ред.Література
ред.- Grießmer, Axel (1999). Die Linienschiffe der Kaiserlichen Marine: 1906—1918; Konstruktionen zwischen Rüstungskonkurrenz und Flottengesetz. Bonn: Bernard & Graefe Verlag. ISBN 978-3-7637-5985-9.(нім.)
- Herwig, Holger (1998) [1980]. «Luxury» Fleet: The Imperial German Navy 1888—1918. Amherst: Humanity Books. ISBN 978-1-57392-286-9.
- Staff, Gary (2010). German Battleships: 1914—1918. Vol. 1. Oxford: Osprey Books. ISBN 978-1-84603-467-1.