Ursus maritimus tyrannus
Ursus maritimus tyrannus (білий ведмідь велетенський) — викопний підвид білого ведмедя з родини Ведмедевих. Мешкав в плейстоцені (100—12 тис. років тому). Утворився внаслідок еволюції популяції бурих ведмедів, ізольованих в Арктиці внаслідок настання льодовикового періоду. Деякі дослідники вважають, що він був підвидом не білого, а бурого ведмедя[1].
Ursus maritimus tyrannus | |
---|---|
Гіпотетичний зовнішній вигляд | |
Біологічна класифікація | |
Царство: | Тварини (Animalia) |
Тип: | Хордові (Chordata) |
Клада: | Синапсиди (Synapsida) |
Клас: | Ссавці (Mammalia) |
Ряд: | Хижі (Carnivora) |
Родина: | Ведмедеві (Ursidae) |
Рід: | Ведмідь (Ursus) |
Вид: | |
Підвид: | †U. m. tyrannus
|
Триноміальна назва | |
Ursus maritimus tyrannus Kurtén , 1964
| |
Вікісховище: Ursus maritimus tyrannus |
Опис
ред.Відомий з однієї ліктьовою кісткою, знайденої в піщаних відкладеннях Темзи в Лондоні (Велика Британія). На основі аналізу дослідники припускають, що цей ведмідь 183—190 см в холці, повний зріст становив 3,6—3,9 м при вазі 1200—1500 кг. Зовнішністю і будовою він ще сильно походив на бурих ведмедів.
Спосіб життя
ред.Першим серед ведмедів перейшов на харчування виключно м'ясом тварин, полюючи на великих травоїдних, яких у плейстоцені було досить багато. Велика кількість жиру давала змогу йому легше переносити низькі температури.
Розповсюдження
ред.Його ареал захоплював, мабуть, не лише сучасну Велику Британію, але й Скандинавію і більш південні райони Західної Європи.
Примітки
ред.- ↑ Ingólfsson, Ólafur; Wiig, Øystein (2009). Late Pleistocene fossil find in Svalbard: the oldest remains of a polar bear (Ursus maritimus Phipps, 1744) ever discovered. Polar Research. 28 (3): 455. doi:10.1111/j.1751-8369.2008.00087.x.
Джерела
ред.- Kurtén, B. (1964). «The evolution of the polar bear, Ursus maritimus Phipps». Acta Zoologica Fennica. 108: 1–26.
- Ingólfsson, Ólafur; Wiig, Øystein (2009). «Late Pleistocene fossil find in Svalbard: the oldest remains of a polar bear (Ursus maritimus Phipps, 1744) ever discovered». Polar Research. 28 (3): 455