Гольшанська Василіса Андріївна

Василіса Гольшанська, прозвана Білухою — старша дочка литовсько-руського православного князя, київського намісника Андрія Івановича Гольшанського й Олександри Дмитрівни Друцької. Упослі смерті батька разом з матір'ю та сестрами Софією і Марією замешкувала в дядька, кн. Семена Дмитровича Друцького.

Обставини її заручення знайшли вираз в Хроніці Биховця. Згідно з нею якось зимою 1421 року господарі Ягайло та Вітовт, що саме вертались зі Смоленська, навідали Друцьк. На обіді у Семена Дмитровича допіру овдовілий польський король завважив двох його вродливих племінниць й надумав одружитись з молодшою Софією. У Василіси ж він запримітив вусики, що, на його гадку, свідчило про міцне здоров'я дівчини, а позаяк був дійшлого віку, то «не смів на неї понадитись». За тогочасним звичаєм вважалось ганьбою видати молодшу доньку перед старшою, одначе вихід швидко знайшовся: Василісу заручили із кн. Іваном Володимировичем, племінником Ягайла, що саме був при нім.

Подружжя дочекалось 4 синів (Іван, Януш, Федір й Семен) та 4 доньок:

• Анна, дружина князя тешинського Болеслава II (з 28 січня 1448);
• Агнешка, жінка київського воєводи Івана Ходкевича;
• Марія, побралась з кн. Іваном Васильовичем Острозьким;
• Уляна, дружина кн. Дмитра Федоровича Одинцевича.

1432 р. Василіса з дітьми та двором потрапила в полон до вел. кн. Свидригайла після захоплення тим Бобруйська.

Зі смертю мужа пожиттєво держала маєток Смольняни в Оршанськім повіті, який надалі перейшов до сина Семена, а в 1522 — до Костянтина Острозького (з правом осадження міста, будівництва замку та встановлення торгу).

Іноді в літературі подибується хибне твердження, що В. Гольшанська нібито повторно стала дружиною городенківського князя Михайла Семеновича.

Література

• Tęgowski J. Pierwsze pokolenia Giedyminowiczów. — Poznań-Wrocław, 1999. — S. 90—93. — ISBN 83-913563-1-0