Вікіпедія

Вулиця Антоновича (Львів)

У Вікіпедії є статті про інші вулиці з такою назвою: Вулиця Антоновича.

Ву́лиця Антоно́вича — вулиця у Франківському районі міста Львова[4][5], в місцевості Новий Світ. Сполучає вулиці Степана Бандери та Кульпарківську. Прилучаються вулиці Русових, Київська, Опільського, Грюнвальдська, Васильківського, Мельника, Художня, Максима Залізняка, Кременецька, Ожешко та Житомирська[6].

Вулиця Антоновича
Львів
вул. Антоновича
вул. Антоновича
вул. Антоновича
МісцевістьНовий Світ
РайонФранківський
Назва на честьісторика Володимира Антоновича
Колишні назви
Гатенґассе, Садівницька, Задвужанська, Людендорфштрассе, Сталінградська, Волгоградська, Сталінградської битви
австрійського періоду (українською)Гатенґассе
австрійського періоду (німецькою)Garten Gasse
польського періоду (польською)Sadownicka, Zadwórzańska
радянського періоду (українською)Сталінградська, Волгоградська, Сталінградської битви
радянського періоду (російською)Сталинградская, Волгоградская, Сталинградской битвы
Загальні відомості
Протяжність1300 м
Координати початку49°50′4.77″ пн. ш. 24°0′25.89″ сх. д. / 49.8346583° пн. ш. 24.0071917° сх. д. / 49.8346583; 24.0071917
Координати кінця49°49′31.56″ пн. ш. 23°59′23.51″ сх. д. / 49.8254333° пн. ш. 23.9898639° сх. д. / 49.8254333; 23.9898639
поштові індекси79018[1]
Транспорт
Автобуси№ 2A (міський); 133, 138, 171 (приміські)[2]
Тролейбуси№ 22, 29, 30[2]
Маршрутні таксі№ 33[2]
Зупинки громадського транспорту«Вулиця Степана Бандери», «Вулиця Мельника», «Вулиця Максима Залізняка», «Вулиця Антоновича»[2]
Руходносторонній
Покриттяасфальт
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Будівлі№ 4, 6—32, 34, 36—38, 40, 42, 44, 46, 47, 48, 48а, 49, 51, 53, 54а, 54б, 54в, 55, 57—62, 62а, 63—67, 67а, 67б, 68, 68а, 69, 70, 72—78, 80, 80а, 81, 82[3]
ХрамиСвято-Троїцька церква УПЦ МП
Навчальні закладибудинок дитини № 2
Медичні закладиприватна клініка «Медікавер»
Поштові відділенняВПЗ № 18 (вул. Городоцька, 151)[1]
Аптеки«Жіноча аптека»
ПідприємстваЗУЦ «Медсервіс», НПВП «Техприлад», ДП «Львівське конструкторське бюро „Еротрон“»
Зовнішні посилання
У проєкті OpenStreetMapr2636304
Мапа
Мапа
CMNS: Вулиця Антоновича у Вікісховищі

Історія та назва

ред.

Перші позначки вулиці на мапах Львова належать до XVIII століття. Від 1863 року вулиця мала назву Гатенґассе, у 1871 році отримала назву Садівницька. На той час вулиця пролягала до сучасної вулиці Мельника, утворюючи прямий кут, і лише після 1896 року вулицю було продовжено до Кульпарківської. У 1927 році вулиця отримала назву Задвужанська (Задвірнянська), на честь станції Задвір'я, поблизу якої у серпні 1920 року сталася битва між загоном польських добровольців та Першої кінної армії Будьонного.

Під час німецької окупації вулиця мала назву Людендорфштрассе, на честь німецького генерала Еріха Людендорфа. По війні, 1944 року повернена довоєнна назва — вулиця Задвужанська, від 1946 року вулиця Сталінградська на честь міста Сталінград, але 1961 року через перейменування міста Сталінграда у Волгоград було також перейменовано й вулицю Сталінградську у Львові на вулицю Волгоградську. На початку 1983 року, напередодні святкувань 40-ліття від дня завершення Сталінградської битви, вулицю Волгоградську перейменовано на вулицю Сталінградської битви.

У 1992 році вулиця отримала сучасну назву на честь українського історика та етнографа Володимира Антоновича.

Забудова

ред.

У забудові вулиці присутні стилі: класицизм, модерн, конструктивізм, вілли, «сталінки», радянський конструктивізм 1960—1970-х. Забудова нижньої частини вулиці сформувалася до 1914 року і складається з чиншових кам'яниць. Далі по вулиці переважає садибна забудова та кам'яниці у стилі модерну і конструктивізму. Від вулиці Максима Залізняка й до кінця з парного боку вулиці знаходиться промислова забудова обмежена територією колишнього заводу «Кінескоп». Найстаріший будинок, що зберігся донині — власна вілла львівського скульптора Леонарда Марконі, споруджена за його власним проєктом у 1878 році, на розі сучасних вулиць Русових і Антоновича та має адресу — вулиця Русових, 11.

З непарного боку вулиці

ред.
  • № 25 — житловий будинок, зведений у 1931 році за проєктом Вавжинця Дайчака[7].
  • № 29 — за польських часів працював магазин штучних квітів Баліцької.
  • № 31 — комплекс одноповерхових будинків зведений у 1925 році за проєктом Вітольда Равського та перебудований у 1935 за проєктом Вавжинця Дайчака[7][8]. У міжвоєнний період тут діяло виробництво геодезичних інструментів Яна Буяка[9]. До середини 2018 року тут містилася фірма з виробництва металовиробів «IZOK». Упродовж 2018—2021 років на місці знесених нежитлових приміщень та будівель компанією ТзДВ «Дальта» збудовано елітний житловий комплекс з трьох шести-семиповерхових житлових будинків з вбудованими приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом. Також, проведено реконструкцію ТП-657 за цією ж адресою[10].
  • № 37 — за Польщі виробництво килимових доріжок Маяковської.
  • № 39 — за Польщі був заклад виробників шкіри Nowość, нині тут школа.
  • № 47 — будинок споруджений у 1922—1929 роках за проєктом архітектора Максиміліана Станіслава Мацялка. Тривалий час фасад будівлі прикрашало барельєфне зображення паротяга, через те, що у міжвоєнний період в будинку містилася профспілка машиністів залізниці, за радянських — Будинок піонерів Львівської залізниці та школа художнього виховання дітей, нині — Центр дитячої творчості «Веселка»[11].
  • № 59 — у п'ятиповерховому житловому будинку за СРСР був комісійний магазин № 2, нині тут Західноукраїнський автомобільний дім «Мерседес-бенц».
  • № 77 — двоповерховий житловий будинок, збудований в середині 1950-х років.
  • № 83 — у житловому будинку за радянських часів було дзеркальне ательє «Алмаз», також від повоєнних часів тут працює перукарня.
  • № 115 — двоповерховий житловий будинок. Протягом 2019—2021 років компанією ТзОВ «Вояві-резорт» проведено реконструкцію будинку з розширенням площі за рахунок надбудови[12].
  • № 115а — триповерховий житловий будинок, збудований за адаптованим типовим проєктом № 3 серії 228 у 1950-х роках[13]. За радянських часів тут був салон з обслуговування інвалідів війни й магазин госптоварів «Головпостачторгу», потім магазин «Юний технік» та крамниця «Продукти» й ремонт взуття, згодом магазин-салон меблів «Командор» та магазин взуття «Взуттєвик». Від 2018 року в цьому приміщенні міститься магазин автозапчастин «AMT» та взуттєвий магазин «Тібет».
  • № 115б, 115в — триповерхові житлові будинки, спорудженіі у 1950-х роках.
  • № 117 — за Польщі тут містилося інженерно-будівниче бюро Стефана Кондратовського[14]. У 1940—1950-х роках тут містився санаторій вагітних та матерів-годувальниць[15], згодом тут створено Державний будинок дитини № 2 міста Львова (нині — будинок дитини № 2 для дітей з ураженням центральної нервової системи і порушенням психіки).
  •  
    Будинок Леонарда Марконі
    на розі вулиць Русових та Антоновича
  •  
    Вілла
    (вул. Антоновича, 37)
  •  
    Центр дитячої творчості «Веселка»
    (вул. Антоновича, 47)
  •  
    Житловий будинок
    (вул. Антоновича, 83)

З парного боку вулиці

ред.
  • № 10 — будинок, в якому у 1927–1934 роках діяв кооператив «Робітничий театр»[16] був створений на основі гуртка робітничого товариства «Воля». До його складу увійшли Йосип Завадка, Михайло Вовк, Д. Вербовий, С. Скиба, Йосип Макарук, В. Граничка, М. Стецівка, М. Подільський, Антоніна Матулівна та інші[17].
  • № 14 — двоповерховий житловий будинок, споруджений у 1892 році за проєктом архітектора Ігнатія Віняжа[18]. У міжвоєнний період тут працювали фабрики — металевих виробів «Гном» та іграшок «Металліт».
  • № 16 — за радянських часів дитячий будинок № 5, пізніше — Педагогічний коледж Львівського Національного університету.
  • № 20 — за Польщі видавничий союз «Святослав».
  • № 34 — одноповерховий садибний будинок, споруджений у 1902 році за проєктом архітектора Ігнатія Віняжа[18].
  • № 58 — двоповерховий житловий будинок. У міжвоєнний період тут працював магазин гумових виробів «Гума».
  • № 66 — за Польщі тут містився завод гірчиці[9]. У 1940—1950-х роках тут містилася артіль імені «27 Липня» Львівського Облхімхарчпромсоюзу[19]. Пізніше — спортивний клуб по стрільбі з лука.
  • № 68 — в будинку у міжвоєнний період містилася жіноча гімназія імені Жолкевського, що за радянських часів став житловим. Решту будівель гімназії від вулиці Героїв УПА розібрали у повоєнні роки.
  • № 70 — за Польщі жіноча ткацько-галантерейна професійна школа[20] й пекарня Шірмера, за часів СРСР — 6-та залізнична середня школа[21], нині — Дитячо-юнацька технічна школа й юридичний факультет Львівського інституту бізнесу і права.
  • № 74 — власна вілла архітектора Владислава Гадомського, споруджена за його власним проєктом у 1907 році в стилі неорококо.
  • № 80. Вілла Кухарів, зведена у 1910 році за проєктом архітектора Зиґмунта Пшорна. Згідно з цим проєктом, вілла мала бути, частково одно-, частково двоповерхова. До кінця 1910 року віллу закінчили та 10 січня 1911 року Кухарі отримали дозвіл на її замешкання. Родина Кухарів мешкали у віллі до початку Другої світової війни. Після примусового виселення, більшість Кухарів опинилися у Варшаві[22]. У їхній віллі радянська влада у 1944 році розмістила дитячі протитуберкульозні ясла № 11. що діяли тут до 1955 року[15]. 1 червня 1955 року на базі ясел відкрився дитячий туберкульозний санаторій, який функціював тут до березня 2020 року, як лікарняний корпус КЗ ЛОР «Дитячий туберкульозний санаторій»[23]. Наказом Міністерства культури та інформаційної політики України «Про занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України» від 14.09.2021 року № 729 кам'яницю Кухарів внесено до реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 7580-Лв[24].
  • № 90 — будівля радянського періоду, у якій містився УДНДІ приймальних електронно-променевих трубок «Еротрон» (нині — ДП «Львівське конструкторське бюро „Еротрон“»).
  • № 100 — за цією адресою розташована Свято-Троїцька церква УПЦ МП[25], що діє тут від 2004 року одному з цехів колишнього заводу «Кінескоп»[26].
  • № 102 — приватна клініка «Медікавер» (ПП «Медичний центр „Інтерсоно“»), що відкрилася за цією адресою у 2014 році. Клініка надає широкий спектр медичних послуг, від сімейної медицини до хірургічних втручань. Центр має власну ендоскопічну операційну та клініко-діагностичну лабораторії. За цією ж адресою міститься «Жіноча аптека».
  • № 102в — громадська організація «Львівська шахова академія».
  • № 116 — цю адресу має наукове проєктно-виробниче підприємство «Техприлад», яке засноване 1995 року. Підприємство спеціалізується на розробках з доведенням до серійного виробництва та серійне виробництво засобів вимірювальної техніки, вузлів обліку енергоносіїв, систем автоматизації та управління технологічних процесів, а також необхідного програмного забезпечення до них та серверних програм верхнього рівня.
  • № 128 — за цією адресою від 1998 року міститься Західно-Український центр «Медсервіс», що спеціалізується на розробці, досліджені, виробництві, сервісному обслуговуванні, монтажі, продажах сучасної медичної техніки[27].
  • № 130а — консульство Чеської республіки.
  • № 138б — офісний центр.
  • № 140 — за радянських часів було професійно-технічне училище заводу «Кінескоп», нині перший поверх займає кафе-бар «Торнадо», а приміщення на другому і третьому поверхах орендують різні організації, фірми. 2018 року проведено реконструкцію цієї будівлі з розширенням за рахунок надбудови четвертого та мансардного поверхів.
  •  
    Житловий будинок
    (вул. Антоновича, 10)
  •  
    Житловий будинок
    (вул. Антоновича, 20)
  •  
    Житловий будинок
    (вул. Антоновича, 24)
  •  
    Вілла
    (вул. Антоновича, 54)
  •  
    Житловий будинок
    (вул. Антоновича, 58)
  •  
    Чеське консульство
    (вул. Антоновича, 130)
  •  
    В минулому корпуси заводу «Кінескоп»
    (вул. Антоновича)

Транспорт

ред.

Вулиця Антоновича має важливе транспортне значення для Львова, при цьому вона тісно пов'язана з паралельною вулицею Героїв УПА, оскільки вулицею Антоновича транспорт рухається у напрямку центру міста, а по вулиці Героїв УПА — у зворотному напрямку.

Тролейбус

ред.

У другій половині 1960-х років, на той час, вулицею Волгоградською було прокладено тролейбусну лінію, якою у напрямку до центру міста курсував тролейбусний маршрут № 9[28]. У 1971 році вулицею паралельно почав курсувати тролейбусний маршрут № 10[29], від 1977 року — додано тролейбусні маршрути № 14 та № 15[30], а від 1980 року — ще й тролейбусний маршрут № 2[31]. 1984 року маршрути № 14 та № 15 були скасовані[32], але 1988 року рух тролейбусів маршрутом № 14 відновлено[33]. На початку 1990-х років маршрут № 14 був скасований[34], а від 1999 року — знов відновлений[35] і остаточно скасований 2003 року[36]. Протягом 2003—2014 років вулицею Антоновича курсували три тролейбусних маршрути — № 2, 9, 10, до яких 2014 року додався тролейбусний маршрут № 20. 2017 року тролейбусний маршрут № 20 скасовано, а маршрути № 2, 9, 10 продовжували курсувати вулицею. 9 липня 2018 року призупинив свою роботу тролейбусний маршрут № 10[37]. Від 1 липня 2019 року змінилася нумерація тролейбусних маршрутів у Львові. Згідно цих змін, колишній тролейбусний маршрут № 2 став № 22, № 9 — № 29 та № 10 — № 30[38]. Станом на березень 2021 року вулицею курсують тролейбусні маршрути № 22, 29, 30[2].

Автобус

ред.

Вулиця Антоновича активно використовується для руху інших видів громадського транспорту — міського автобуса № 2А, маршрутного таксі № 33 та приміських автобусів № 133, 138, 171[2].

Пам'ятники

ред.

На розі з Кульпарківською та Окружною вулицями у 1983 році був встановлений пам'ятний знак, на честь 40-ліття перемоги у Сталінградській битві. У 1992 році знак був демонтований.

Примітки

ред.
  1. ↑ а б Знайти поштовий індекс. ukrposhta.ua. Укрпошта. Архів оригіналу за 4 жовтня 2021. Процитовано 6 березня 2022.
  2. ↑ а б в г д е Маршрути громадського транспорту м. Львова. eway.in.ua. EasyWay. Архів оригіналу за 27 березня 2019. Процитовано 6 березня 2022.
  3. ↑ Знайти адресу. ukrposhta.ua. Укрпошта. Архів оригіналу за 25 грудня 2022. Процитовано 6 січня 2023.
  4. ↑ Перелік вулиць Франківського району. fk.lv.court.gov.ua. Франківський районний суд м. Львова. Архів оригіналу за 17 листопада 2022. Процитовано 10 грудня 2024.
  5. ↑ Павло Жежнич (30 травня 2007). Список вулиць Львова (А). lviv.ridne.net. Архів оригіналу за 15 липня 2024. Процитовано 10 грудня 2024.
  6. ↑ Вулиця Антоновича. google.com.ua. Google Maps. Архів оригіналу за 26 грудня 2016. Процитовано 10 грудня 2024.
  7. ↑ а б Бірюльов Ю. О. Дайчак Вавжинець… — С. 11.
  8. ↑ Архітектура Львова, 2008, с. 555, 556.
  9. ↑ а б Ilustrowany informator miasta Lwowa… — S. 60.
  10. ↑ У Франківському районі збудують дві нові багатоповерхівки і паркінг. varianty.lviv.ua. Варіанти. 28 вересня 2018. Архів оригіналу за 1 березня 2022. Процитовано 6 березня 2022.
  11. ↑ Архітектура Львова, 2008, с. 545.
  12. ↑ У Львові на вул. Антоновича, 115 зроблять реконструкцію будівлі — візуалізація. 032.ua. 9 лютого 2019. Архів оригіналу за 10 лютого 2019. Процитовано 27 грудня 2024.
  13. ↑ Моркляник О. І. Впровадження типового проєктування в житлове будівництво Львова у період з кінця 40-х — першої половини 50-х років XX ст. // Вісник Національного університету «Львівська політехніка». — № 632. — 2008. — С. 29.
  14. ↑ Ilustrowany informator miasta Lwowa… — S. 28.
  15. ↑ а б Львов: справочник, 1949, с. 147.
  16. ↑ Памятники истории и культуры Украинской ССР… — С. 318.
  17. ↑ Драк М. Революції безсмертя. Місцями революційної слави на Львівщині… — С. 50.
  18. ↑ а б Єврейська архітектурна спадщина Львова, 2024, с. 535.
  19. ↑ Львов: справочник, 1949, с. 176.
  20. ↑ Ilustrowany informator miasta Lwowa… — S. 18.
  21. ↑ Львов: справочник, 1949, с. 122.
  22. ↑ Оксана Бойко. Проєкт «Інтерактивний Львів»: вул. Антоновича, 80 — житловий будинок. lvivcenter.org. Центр міської історії Центрально-Східної Європи. Архів оригіналу за 21 лютого 2024. Процитовано 3 січня 2025.
  23. ↑ Детальна інформація про Комунальний заклад Львівської обласної ради «Дитячий туберкульозний санаторій». varianty.lviv.ua. Департамент охорони здоров'я ЛОДА. 28 вересня 2018. Архів оригіналу за 8 січня 2020. Процитовано 6 березня 2022.
  24. ↑ Нові пам'ятки м. Львова, які 14.09.2021 року були включені до Реєстру. city-adm.lviv.ua. Львівська міська рада. Процитовано 3 січня 2025.
  25. ↑ Свято-Троїцька церква у Львові. troica.lviv.ua. 28 вересня 2018. Архів оригіналу за 14 березня 2022. Процитовано 6 березня 2022.
  26. ↑ Свято-Троїцький храм м. Львова. upc.lviv.ua. Архів оригіналу за 5 березня 2022. Процитовано 6 березня 2022.
  27. ↑ ТзОВ «Західно-Український центр «Медсервіс». medservis.com.ua. Архів оригіналу за 10 березня 2022. Процитовано 6 березня 2022.
  28. ↑ Cхема ліній тролейбусу 1966 р. lvivtrans.net. Львівський електротранспорт. Архів оригіналу за 21 березня 2019. Процитовано 24 березня 2019.
  29. ↑ Cхема ліній тролейбусу 1971 р. lvivtrans.net. Львівський електротранспорт. Архів оригіналу за 30 березня 2019. Процитовано 24 березня 2019.
  30. ↑ Cхема ліній тролейбусу 1977 р. lvivtrans.net. Львівський електротранспорт. Архів оригіналу за 24 березня 2019. Процитовано 24 березня 2019.
  31. ↑ Cхема ліній тролейбусу 1980 р. lvivtrans.net. Львівський електротранспорт. Архів оригіналу за 6 березня 2017. Процитовано 24 березня 2019.
  32. ↑ Cхема ліній тролейбусу 1984 р. lvivtrans.net. Львівський електротранспорт. Архів оригіналу за 6 березня 2017. Процитовано 24 березня 2019.
  33. ↑ Cхема ліній тролейбусу 1988 р. lvivtrans.net. Львівський електротранспорт. Архів оригіналу за 6 березня 2017. Процитовано 24 березня 2019.
  34. ↑ Cхема ліній тролейбусу 1992 р. lvivtrans.net. Львівський електротранспорт. Архів оригіналу за 6 березня 2017. Процитовано 24 березня 2019.
  35. ↑ Cхема ліній тролейбусу 1999 р. lvivtrans.net. Львівський електротранспорт. Архів оригіналу за 6 березня 2017. Процитовано 24 березня 2019.
  36. ↑ Cхема ліній тролейбусу 2003 р. lvivtrans.net. Львівський електротранспорт. Архів оригіналу за 6 березня 2017. Процитовано 24 березня 2019.
  37. ↑ Віднині у Львові не курсуватиме 10-тий тролейбус. Архів оригіналу за 24 березня 2019. Процитовано 24 березня 2019.
  38. ↑ Ганна П'єх. З 1 липня 2019 року змінюється нумерація маршрутів міських тролейбусів. city-adm.lviv.ua. Львівська міська рада. Архів оригіналу за 9 серпня 2020. Процитовано 13 березня 2021.

Джерела

ред.
Вулиця Антоновича
у сестринських Вікіпроєктах
  Портал «Львів»
  Проєкт «Львів»
  Вулиця Антоновича у Вікісховищі?

Посилання

ред.
Отримано з https://uk.wiki.x.io/w/index.php?title=Вулиця_Антоновича_(Львів)&oldid=44281495