Вільгельм Едуард Вебер

німецький фізик

Вільгельм Едуард Вебер (нім. Wilhelm Eduard Weber, 24 жовтня 1804 — 23 червня 1891) — німецький фізик, член-кореспондент Берлінської академії наук (1834).

Вільгельм Едуард Вебер
Wilhelm Eduard Weber
Народився24 жовтня 1804(1804-10-24)
Віттенберг, Священна Римська імперія[1][2]
Помер23 червня 1891(1891-06-23) (86 років)
Геттінген, Німецька імперія[1][2]
ПохованняГеттінгенське міське кладовищеd[3]
Місце проживанняКоролівство Пруссія
Країна Королівство Пруссія
Діяльністьфізик, викладач університету, філософ
Alma materУніверситет Мартіна Лютера
Галузьфізика
ЗакладУніверситет Мартіна Лютера
Геттінгенський університет
Лейпцизький університет
Посадапрофесор
Науковий ступіньдоктор наук
Науковий керівникЙоганн Швайггерd
Відомі учніГотлоб Фреге
Аспіранти, докторантиEduard Riecked
Фрідріх Кольрауш
Ернст Аббе
Theodor Reyed[4]
ЧленствоЛондонське королівське товариство[5]
Саксонська академія наук (8 квітня 1849)
Шведська королівська академія наук
Американська академія мистецтв і наук
Російська академія наук
Прусська академія наук[6]
Леопольдина
Саксонська академія наук
Баварська академія наук
Нідерландська королівська академія наук
Туринська академія наук[2]
Нагороди
орден Максиміліана «За досягнення в науці та мистецтві»
медаль Коплі
Орден Pour le Mérite в галузі мистецтв і науки

Медаль Котеніуса (1879)

медаль Маттеуччі (1879)

іноземний член Лондонського королівського товариства[d] (21 листопада 1850)

honorary doctor of the University of Königsbergd

Біографія

ред.

Народився у Віттенберзі. Закінчив університет у Галле (1826). Був професором університетів у Галле (1828—1831), Геттінгені (1831—37 і з 1849) та Лейпцигу (1843—1849).

Наукова діяльність

ред.

Основні праці присвячені електромагнетизму. Спільно з Карлом Гаусом побудував в 1833 перший в Німеччині електромагнітний телеграф. Розробив теорію електродинамічних явищ і встановив закон взаємодії рухомих зарядів, висунув ідею надлегкої частки (1848). У 1846 вказав на зв'язок сили струму з густиною електричних зарядів і швидкістю їхнього упорядкованого переміщення. Спільно з Р. Кольраушем в 1856 визначив швидкість світла, виходячи з відношення заряду конденсатора в електростатичних і магнітних одиницях. Автор теорії елементарних магнітів — магнітних диполів (1854) і гіпотези дискретності електричного заряду (1848). Побудував першу електронну модель атома, давши його планетарну структуру (1871). Роботи відносяться також до акустики, термодинаміки, молекулярної фізики, земного магнетизму. Спільно з братом Е. Вебером виконав експериментальне дослідження хвиль на воді та повітрі. Спостерігав інтерференцію звуку (1826), висунув ідею запису звуку (1830). Відкрив (1835) пружну післядію. Винайшов ряд фізичних приладів, зокрема електродинамометр (1848).[7]

Громадська діяльність

ред.

Вільгельм Едуард Вебер був одним із Геттінгенської сімки — групи професорів Геттінгенського університету, яка 1937 року виступила проти скасування конституції Гановеру, за що його було звільнено з університету.

Вшанування пам'яті

ред.

Примітки

ред.
  1. а б Вебер Вильгельм Эдуард // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  2. а б в www.accademiadellescienze.it
  3. Find a Grave — 1996.
  4. Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
  5. https://catalogues.royalsociety.org/CalmView/Record.aspx?src=CalmView.Persons&id=NA2617&pos=3
  6. https://www.bbaw.de/die-akademie/akademie-historische-aspekte/mitglieder-historisch/historisches-mitglied-wilhelm-weber-2938
  7. електродинамометр Вебера
  8. Опис кратера Вебер на сайті The Moon-Wiki (англ.).

Джерела

ред.