Землерийки

Землерийки, або землерийкові — узагальнена назва усіх дрібних ссавців, подібних (але не обов'язково родинних) до представників родини мідицевих (Soricidae).

Обсяг поняття

До «підряду» землерийок у різні часи відносили і нерідко дотепер відносять такі групи дрібних комахоїдних плацентарних ссавців, як:

• «видрові землерийки» (Potamogale) з родини тенрекових (Tenrecidae),
• «їжакові землерийки», або гімнури (Echinosorex) з родини їжакових (Erinaceidae),
• «деревних землерийок», або тупай (Tupaia) з «власного» ряду «тупаєподібних» (Scandentia), близького до примітивних приматів,
• «слонових землерийок», або стрибунців (Macroscelididae), яких дотепер «кидають» з тупаєподібних (Scandentia) до анагалід (Anagalida) та афротерій і навпаки (але не до «типових» землерийок, тобто мідицевих).

До землерийок відносять також всі роди з родини мідицевих (Soricidae):

• «водяних землерийок», або рясоніжок (Neomys),
• «бурозубих землерийок», або мідиць (Sorex)),
• білозубих землерийок, або білозубок (Crocidura) та ін. (разом 26 родів, див. внизу).

Екоморфологія «землерийок»

Загалом життєва форма землерийок визначається примітивними станами більшості ознак у різних груп плацентарних ссавців. Серед цих ознак варто визначити такі: добре розвитий нюх і (відповідно) носових відділ видовжений (часто у хоботок), зуби конічні або горбкуваті, слухові барабани і нерідко виличні дуги недорозвинені, мозок з незначною кількістю борозенок (або вони відсутні), сліпа кишка, як правило, відсутня. Живляться переважно комахами (давня особливість більшості ссавців і особливість, з якою пов'язана наявність зубів колючого типу).

Землерийки відомі з усього світу: з головних районів помірного поясу лише Нова Гвінея, Австралія і Нова Зеландія не мають рідних до них представників родини; в Південній Америці вони зустрічаються лише на крайній півночі. Таке широке поширення визначається різнорізністю цієї екомофологічної групи та широким поширенням по світу відповідної еконіші для гільдії дрібних наземних комахоїдних ссавців. У фауні Європи (зокрема й України) поширені тільки види родини мідицевих (Soricidae).

Таксономія мідицевих (Soricidae)

Останнім часом поняття «землерийок» найчастіше звужують до обсягу родини мідицеві (Soricidae), яка входить до ряду (надряду) комахоїдних (Insectivora). До мідицевих належать найдрібніші ссавці світової фауни і фауни Європи.

За останнім зведенням «Ссавці Світу» (Wilson, Reeder, 2005) до родини мідицеві входять такі 26 родів (за абеткою), представлені 376 видами:

Anourosorex, Blarina, Blarinella, Chimarrogale, Chodsigoa, Congosorex, Crocidura, Cryptotis, Diplomesodon, Episoriculus, Feroculus, Megasorex, Myosorex, Nectogale, Neomys, Nesiotites, Notiosorex, Paracrocidura, Ruwenzorisorex, Scutisorex, Solisorex, Sorex, Soriculus, Suncus, Surdisorex, Sylvisorex.

У фауні України родина Soricidae представлена трьома родами — мідиця, рясоніжка та білозубка. При цьому у кожній місцевості мешкає, як правило, не більше 1-2 видів кожного з цих трьох родів. Три види з числа відомих в складі сучасної фауни України — мідиця альпійська (Sorex alpinus), рясоніжка мала (Neomys anomalus) і білозубка білочерева (Crocidura leucodon) — внесені до «Червоної книги України» (2009).

Джерела

• Абелєнцев В. I., Підоплічко I. Г., Попов Б. М. Загальна характеристика ссавців. Комахоїдні, кажани. — Київ: Наукова думка, 1956. — 448 с. — (Фауна України. Том 1, вип. 1).
• А. В. Мішта. Бурозубка альпійська Sorex alpinus (Schinz, 1837) // Червона книга України
• А. В. Мішта. Кутора мала Neomys anomalus (Cabrera, 1907) // Червона книга України
• С. В. Межжерін. Білозубка велика Crocidura leucodon (Hermann, 1780) // Червона книга України
• Родина Soricidae в інтегрованій таксономічній системі [Архівовано 15 жовтня 2011 у Wayback Machine.]