Косенко Олександр Петрович
Олекса́ндр Петро́вич Косе́нко (нар. 18 січня 1970, Дніпропетровськ[2], Українська РСР, СРСР) — український футзаліст. Після завершення ігрової кар'єри — футзальний тренер. Головний тренер збірної України з футзалу. У минулому — універсал низки українських клубів, гравець національної збірної України. Дворазовий віцечемпіон Європи, заслужений майстер спорту України.
 | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Особисті дані | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Повне ім'я | Олександр Петрович Косенко | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Народження | 18 січня 1970 (55 років) | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Дніпропетровськ, УРСР, СССР | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Зріст | 176 см[1] | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Вага | 71 кг | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Громадянство |  Україна
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Позиція | Універсал | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Юнацькі клуби | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
 ДЮСШ «Дніпро-75»
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Професіональні клуби (футзал) | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Національна збірна | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Тренерська діяльність** | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Звання, нагороди | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Звання |
 | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
** Тільки на посаді головного тренера. | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Клубна кар'єра
ред.Закінчив школу зі срібною медаллю. Після завершення навчання у школі і ДЮСШ «Дніпро-75»[3], де він займався футболом разом з братами Олександром і Сергієм Москалюками, Сергієм Момоновим, Костянтином Єременком і Валерієм Воробйовим, на два роки пішов у військо[4]. Після дембеля вступив у Дніпропетровський металургійний інститут, де навчався й одночасно грав у футбол у чемпіонаті серед колективів фізкультури та студентській першості. Пізніше разом з Сергієм Ярошенком і Євгеном Хлівнюком був запрошений у футзальний клуб «Механізатор»[5].
2000 року Валерій Водян очолив російський клуб «Фінпромко-Альфа» і запросив до команди 6 українських гравців, серед яких був і Косенко[5].
Невдовзі після розформування «Будівела» 3 грудня 2008 року підписав на 2,5 роки контракт з «Планетою-Міст»[6].
Виступи за збірну
ред.Дебютував у головній українській команді 23 жовтня 1995 року в матчі проти збірної Югославії, в якому відкрив свій рахунок голам за збірну[7].
Кар'єра тренера
ред.Кар'єра клубного тренера
ред.Після завершення ігрової кар'єри очолив аматорський клуб «Вибір»[8], який виступав у чемпіонаті України з пляжного футболу і футзальних змаганнях місцевого рівня. За 4 роки з цим клубом Косенко зумів по одному разу виграти чемпіонат України з пляжного футболу і чемпіонат Дніпропетровська з футзалу.
11 квітня 2013 року було оголошено, що Олександр Косенко очолить львівську «Енергію»[9], але через зайнятість у Дніпропетровську він приїхав до Львова і приступив до своїх обов'язків тільки у травні[10].
Кар'єра тренера збірної України
ред.Замість Євгена Ривкіна, який пішов зі збірної України після чемпіонату Європи в Бельгії, головним тренером «жовто-блакитних» 27 червня 2014 року призначили Олександра Косенка. Контракт уклали на 2,5 роки[11]. Після призначення Косенко говорив: «Я не витаю в хмарах і усвідомлюю всю відповідальність цієї роботи, тому, перш за все, я уявляв все навантаження, яке на мене ляже. Я, звичайно, радий, що мені довірили працювати зі збірною».
21 червня 2017 року підписав новий контракт терміном до 31 грудня 2020 року[12].
Нагороди і досягнення
ред.Як гравець
ред.Командні
ред.- «Механізатор»
Вища ліга
Чемпіон України (1): 1994/95
Срібний призер (1): 1995/96
- «Локомотив» (Одеса)
- Турнір європейських чемпіонів
- Володар малих бронзових медалей: 1997
- «Запоріжкокс»
- Кубок України
Фіналіст (1): 1999/00
- «Фінпромко-Альфа»
Кубок Росії
Володар (1): 2001
- Кубок володарів кубків
- Володар (1): 2002
- «Шахтар»
Срібний призер чемпіонату Європи (2): 2001, 2003
Чемпіон світу серед студентів: 1998
Особисті
ред.- У списку найкращих гравців світу (4): 2000 р. (№ 48)[13], 2002 (№ 49)[14], 2003 (№ 44)[15], 2004 (№80)[16]
- Найкращий футзаліст чемпіонату України (2): 1996/97, 1997/98
- У списку 15 найкращих гравців (2): 1996/97, 2002/03
- У списку 18 найкращих гравців (3): 1997/98, 1998/99, 1999/00
- Найкращий гравець Кубка Росії: 2001[17]
- Найкращий бомбардир Кубка Росії: 2000 (7 м'ячів)[18]
- Член Клубу Олександра Яценка — 423 м'ячі
Як тренер
ред.- «Вибір»
- Чемпіонат з пляжного футболу
- Чемпіон (1): 2010
- Чемпіонат Дніпропетровська з футзалу
- Чемпіон (1): 2011/12
- «Енергія»
- Кубок України
- Володар (1): 2013/14
- Чемпіонат світу
Бронзовий призер (1): 2024
Примітки
ред.- ↑ Профіль на сайті sport.ua. Архів оригіналу за 25 травня 2019. Процитовано 26 січня 2020.
- ↑ Украина на словенском ЧЕ-2018: визитная карточка [Архівовано 30 січня 2020 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ Оводов Юрий. Александр Косенко: «От Югорска до Андорры» // Газета «Футбол Review». — 2000. — Вип. 38 (309) (19-25 сентября). — С. 21. (рос.)
- ↑ Бабій, Олег (15 лютого 2018). «А забий Корідзе — ми б стали чемпіонами Європи». Чому футзальна збірна України зупинилася у чвертьфіналі Євро-2018 і як усе розпочиналось. football24.ua. Архів оригіналу за 30 січня 2020. Процитовано 30 січня 2020.
- ↑ а б Чайка, Сергей (19 січня 2010). АЛЕКСАНДР КОСЕНКО : При правильной постановке дела можно играть с грандами. futsalukrain.at.ua. Архів оригіналу за 30 січня 2020. Процитовано 30 січня 2020. (рос.)
- ↑ Александр Косенко — игрок Планеты-Мост [Архівовано 15 лютого 2020 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ Yugoslavia 5:9 Ucraina (італ.)
- ↑ Александр КОСЕНКО: «Москвичеву нужно дать время поработать» [Архівовано 30 січня 2020 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ В «Енергії» зміни на тренерському містку. Архів оригіналу за 15 жовтня 2014. Процитовано 30 січня 2020.
- ↑ КОСЕНКО: «Вчити енергетиків грати в футбол не потрібно» [Архівовано 30 січня 2020 у Wayback Machine.]
«Енергія» — «Локомотив». Прев’ю [Архівовано 30 січня 2020 у Wayback Machine.] - ↑ Александр Косенко утвержден главным тренером сборной Украины [Архівовано 30 січня 2020 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ Виконком АФУ призначив головних тренерів збірних України. Архів оригіналу за 30 січня 2020. Процитовано 30 січня 2020.
- ↑ World Futsal Player 2000 (англ.)
- ↑ World Futsal Player 2002 (англ.)
- ↑ Futsalplanet Awards: World Futsal Player of the Year 2003 [Архівовано 18 грудня 2020 у Wayback Machine.] (англ.)
Міні-футбольна спільнота визначила найкращого гравця світу 2003 року - ↑ Futsalplanet Awards 2004 [Архівовано 19 грудня 2020 у Wayback Machine.] (англ.)
- ↑ Герасименко Евгений. Конгломерат финалистов // Газета «Футбол Review». — 2002. — Вип. 1-4 (376-379) (17-20 января). — С. 15. (рос.)
- ↑ Новости мини-футбола №21 (рос.)
Література
ред.- В. И. Братусь. Страницы истории футзала в Украине. — Київ : Логос, 2013. — 238 с. — 300 прим. — ISBN 978-966-171-737-3. (рос.)
Джерела
ред.- ГУЛІЙ, Андрій (25 квітня 2014). Олександр КОСЕНКО: «Робота в «Енергії» для мене — певний виклик». ukrfootball.ua. Процитовано 16 квітня 2022.
- ВАРУХА, Володимир (27 жовтня 2024). Ми прагнемо грати видовищно, щоб подобалось глядачам. Олександр Косенко розповів про здобуття бронзових медалей на ЧС. ukrsport.pro