Москаленко Сергій Олександрович
Сергі́й Олекса́ндрович Москале́нко (нар. 17 вересня 1976, м. Нікополь, Дніпропетровська область — пом. 14 червня 2014, м. Луганськ, Україна) — український військовослужбовець, десантник, солдат Збройних сил України.
| Москаленко Сергій Олександрович | |||
|---|---|---|---|
 Солдат | |||
 | |||
| Загальна інформація | |||
| Народження | 17 вересня 1976 Нікополь | ||
| Смерть | 14 червня 2014 (37 років) Луганськ (аеропорт) (загинув у збитому терористами літаку) | ||
| Поховання | Нікопол | ||
| Військова служба | |||
| Роки служби | 2014 | ||
| Приналежність |  Україна | ||
| Вид ЗС |  Збройні сили | ||
| Рід військ |  Десантні війська | ||
| Формування | |||
| Війни / битви | |||
| Нагороди та відзнаки | |||
| |||
 Зовнішні відеофайли
| |
|---|---|
|
 Д/ф "49" на YouTube // UA: Перший, 17 травня 2017
|
| Зовнішні відеофайли
| |
|---|---|
|
|
Москаленко Сергій, 37 років на YouTube // Люди допомагають людям, 16 червня 2015
|
Життєпис
ред.Сергій Москаленко народився в місті Нікополь Дніпропетровської області. Навчався у загальноосвітній школі № 20 міста Нікополь. 1996 року закінчив нікопольське професійно-технічне училище № 42. Проходив строкову військову службу в лавах Збройних Сил України в Одесі.
Працював токарем (4 розряд) на Нікопольському механічному заводі, пізніше перейшов на трубний завод «Сентравіс». Дуже любив пісні Володимира Висоцького.
У зв'язку з російською збройною агресією проти України наприкінці березня 2014 року мобілізований на захист Батьківщини.
Солдат, номер обслуги розрахунку самохідного артилерійського взводу 25-ї Дніпропетровської повітряно-десантної бригади Високомобільних десантних військ ЗС України, в/ч А1126, смт Гвардійське, Дніпропетровська область.
Обставини загибелі
ред.13 червня 2014 року десантники готувались до відправлення в зону проведення АТО. У ніч на 14 червня трьома військово-транспортними літаками Іл-76 МД з інтервалом у 10 хвилин вони вилетіли в Луганський аеропорт на ротацію особового складу. На борту також була військова техніка, спорядження та продовольство.
14 червня о 0:40 перший літак (бортовий номер 76683), під командуванням полковника Дмитра Мимрикова приземлився в аеропорту.
Другий Іл-76 МД (бортовий номер 76777), під керівництвом командира літака підполковника Олександра Бєлого, на борту якого перебували 9 членів екіпажу 25-ї мелітопольської бригади транспортної авіації та 40 військовослужбовців 25-ї Дніпропетровської окремої повітряно-десантної бригади, о 0:51, під час заходу на посадку (аеродром міста Луганськ), на висоті 700 метрів, був підбитий російськими терористами з переносного зенітно-ракетного комплексу «Ігла». В результаті терористичного акту літак вибухнув у повітрі і врізався у землю поблизу території аеропорту. 49 військовослужбовців, — весь екіпаж літака та особовий склад десанту, — загинули[1][2]. Третій літак за наказом повернувся в Мелітополь.
|
Там все було дуже грамотно по-військовому сплановано. Там без Росії не обійшлось. Вогонь вівся з усіх сторін. Це було не на рівні ненавчених бойовиків. Обстріл літака вівся дуже грамотно. Спочатку підсвічували трасером, а потім били. Із ПЗРК неможливо було збити літак, навіть якби боєприпас потрапив у двигун, то літак все рівно не загинув би. Стріляли з «Шилки». | 
|
— Командир 25-ї БрТрА полковник Дмитро Мимриков.[3] | ||
Пройшло більше 40 діб перш ніж десантників поховали: українські військові збирали рештки тіл загиблих, влада домовлялася з терористами про коридор для евакуації, в Дніпрі проводились експертизи ДНК для ідентифікації.
Троє із загиблих десантників — мешканці Нікополя: сержант Кулібаба Руслан Миколайович, старший солдат Кузнецов Антон Олександрович і солдат Москаленко Сергій Олександрович.
25 липня нікопольці попрощались зі своїми земляками на Європейській площі. Їх поховали на Алеї Слави міського кладовища Нікополя[4][5][6].
Родина
ред.Батько Олександр Олександрович працював на Нікопольському феросплавному заводі, мати Тетяна Георгіївна — медсестрою, пенсіонери. Вдома залишились цивільна дружина Оксана й 5-річний син Славко.
Нагороди та відзнаки
ред.- Орден «За мужність» III ст. (20.06.2014, посмертно) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі та незламність духу[7].
- Нагрудний знак «За оборону Луганського аеропорту» (посмертно).
Вшанування пам'яті
ред.- 26 вересня 2014 року в місті Нікополь на фасаді будівлі ЗОШ № 20 (вулиця Шевченка, 204), відкрито меморіальні дошки на честь випускників школи Сергія Москаленка та Антона Кузнецова, які разом загинули у збитому терористами літаку[8].
- 13 червня 2015 року в Дніпрі на Алеї Героїв до роковин загибелі військових у збитому терористами літаку Іл-76 встановили пам'ятні плити з іменами загиблих воїнів[9].
- 18 червня 2016 року на території військової частини А1126 в смт Гвардійське урочисто відкрили пам'ятник воїнам-десантникам 25-ї повітряно-десантної бригади, які героїчно загинули під час бойових дій в зоні проведення АТО. На гранітних плитах викарбувані 136 прізвищ, серед них і 40 десантників, які загинули у збитому літаку в Луганську[10].
- 7 квітня 2016 року на фасаді будівлі Нікопольського професійного ліцею (проспект Трубників, 16, колишнє ПТУ № 42), де навчався Сергій Москаленко, відкрито меморіальну дошку на його честь.
Див. також
ред.Примітки
ред.- ↑ Військово-транспортний літак Повітряних Сил Збройних Сил України ІЛ-76 при заході на посадку на аеродром Луганськ був підбитий терористами // Сайт Міністерства оборони України, 14 червня 2014. Архів оригіналу за 14 червня 2014. Процитовано 4 серпня 2017.
- ↑ Стали відомі прізвища усіх, хто загинув у збитому ІЛ-76 // «Українська правда», 14 червня 2014. Архів оригіналу за 31 липня 2017. Процитовано 4 серпня 2017.
- ↑ «Якщо на світі є пекло, то це було воно…» // «TV-News», 22 червня 2016
- ↑ Їх проводжали під аплодисменти та крики «Слава Україні!» // Нікопольська газета «Репортер», 25 липня 2014[недоступне посилання](рос.)
- ↑ В Нікополі попрощались з військовослужбовцями, які загинули при виконанні військового обов'язку в зоні АТО // «Gorod.dp.ua», 25 липня 2017 [Архівовано 4 серпня 2017 у Wayback Machine.](рос.)
- ↑ Нікополь простився з героями (відео), 25 липня 2014 [Архівовано 20 серпня 2019 у Wayback Machine.](рос.)
- ↑ Указ Президента України від 20 червня 2014 року № 543/2014 «Про відзначення державними нагородами України»
- ↑ Вони пішли у вічність // Нікопольська газета «Репортер», 30 вересня 2014[недоступне посилання](рос.)
- ↑ У Дніпропетровську відкрили меморіал військовим, загиблим у збитому під Луганськом літаку // «Радіо Свобода», 13 червня 2015. Архів оригіналу за 2 серпня 2017. Процитовано 4 серпня 2017.
- ↑ На Дніпропетровщині відкрили пам'ятник воїнам-десантникам, які віддали своє життя за Україну // Сайт Міністерства оборони України, 19 червня 2016. Архів оригіналу за 2 серпня 2017. Процитовано 4 серпня 2017.
Джерела
ред.- Москаленко Сергій Олександрович [Архівовано 11 серпня 2014 у Wayback Machine.] // Книга пам'яті полеглих за Україну.
- Москаленко Сергій Олександрович [Архівовано 4 серпня 2017 у Wayback Machine.] // Український меморіал.
- У Нікополь прийшло горе [Архівовано 4 серпня 2017 у Wayback Machine.](рос.) // «Нікопольський портал», 20 червня 2014.
- Чорний мармур нашої пам'яті [Архівовано 5 серпня 2017 у Wayback Machine.](рос.) // Nikopol.net.ua, 8 жовтня 2014.
- Поліна Рехлицька. Десантники не вмирають, вони ідуть у небо…(рос.) // Нікопольська газета «Репортер», 30 червня 2015.
- Найбільша втрата ЗСУ в небі: річниця аварії Іл-76 під Луганськом // «Вечірній Кам'янець» за матеріалами «Вчасно» [Архівовано 2 серпня 2017 у Wayback Machine.], 14 червня 2017.