Ніконов Павло Сергійович
Павло́ Сергі́йович Ні́конов (нар. 19 грудня 1989, м. Дніпро — пом. 14 червня 2014, м. Луганськ, Україна) — український військовослужбовець, десантник, солдат Збройних сил України.
| Ніконов Павло Сергійович | |||
|---|---|---|---|
 Солдат | |||
 | |||
| Загальна інформація | |||
| Народження | 19 грудня 1989 Дніпро | ||
| Смерть | 14 червня 2014 (24 роки) Луганськ (аеропорт) (загинув у збитому терористами літаку) | ||
| Військова служба | |||
| Роки служби | 2010—2011, 2014 | ||
| Приналежність |  Україна | ||
| Вид ЗС |  Збройні сили | ||
| Рід військ |  Десантні війська | ||
| Формування | |||
| Війни / битви | |||
| Нагороди та відзнаки | |||
| |||
 Зовнішні відеофайли
| |
|---|---|
|
 Д/ф "49" на YouTube // UA: Перший, 17 травня 2017
|
Життєпис
ред.Павло Ніконов народився у місті Дніпро, виріс у жилмасиві Кам'янському (колишній Фрунзенський). Його батько — Сергій Степанович Ніконов — родом з Рязанської області Росії. Він вчив Павла грати у футбол, тренував його у своїй секції. Хлопець займався у відомого дніпровського дитячого тренера Олексія Івановича Садовникова (помер 06.04.2016 на 73-му році життя). Згодом Павло вирішив займатись карате, отримав «чорний пояс». Також займався боксом. Закінчив 9 класів загальноосвітньої школи № 142, продовжив навчання у Дніпропетровському індустріальному коледжі.
Вчився в Металургійній академії, але залишив навчання. У 2010—2011 роках проходив строкову військову службу в Дніпропетровській десантній бригаді, дуже хотів потрапити саме в десант.
Завжди мріяв про власну справу, назбирав грошей і з товаришем відкрив пилораму (деревообробний цех). Через тиск на бізнес з боку державних структур, то закривав її, то знову запускав.
У зв'язку з російською збройною агресією проти України в березні 2014 року мобілізований на захист Батьківщини як доброволець, сам прийшов до військкомату і попросився у свою бригаду.
Солдат, стрілець-зенітник 25-ї Дніпропетровської повітряно-десантної бригади Високомобільних десантних військ ЗС України, в/ч А1126, смт Гвардійське, Дніпропетровська область.
Обставини загибелі
ред.13 червня 2014 року десантники готувались до відправлення в зону проведення АТО. У ніч на 14 червня трьома військово-транспортними літаками Іл-76 МД з інтервалом у 10 хвилин вони вилетіли в Луганський аеропорт на ротацію особового складу. На борту також була військова техніка, спорядження та продовольство.
14 червня о 0:40 перший літак (бортовий номер 76683), під командуванням полковника Дмитра Мимрикова приземлився в аеропорту.
Другий Іл-76 МД (бортовий номер 76777), під керівництвом командира літака підполковника Олександра Бєлого, на борту якого перебували 9 членів екіпажу 25-ї мелітопольської бригади транспортної авіації та 40 військовослужбовців 25-ї Дніпропетровської окремої повітряно-десантної бригади, о 0:51, під час заходу на посадку (аеродром міста Луганськ), на висоті 700 метрів, був підбитий російськими терористами з переносного зенітно-ракетного комплексу «Ігла». В результаті терористичного акту літак вибухнув у повітрі і врізався у землю поблизу території аеропорту. 49 військовослужбовців — весь екіпаж літака та особовий склад десанту, — загинули[1][2]. Третій літак за наказом повернувся в Мелітополь.
|
Там все було дуже грамотно по-військовому сплановано. Там без Росії не обійшлось. Вогонь вівся з усіх сторін. Це було не на рівні ненавчених бойовиків. Обстріл літака вівся дуже грамотно. Спочатку підсвічували трасером, а потім били. Із ПЗРК неможливо було збити літак, навіть якби боєприпас потрапив у двигун, то літак все рівно не загинув би. Стріляли з «Шилки». | 
|
— Командир 25-ї БрТрА полковник Дмитро Мимриков.[3] | ||
Пройшло більше 40 діб, перш ніж десантників поховали: українські військові збирали рештки тіл загиблих, влада домовлялася з терористами про коридор для евакуації, в Дніпрі проводились експертизи ДНК для ідентифікації.
25 липня похований на кладовищі смт Обухівка Дніпровського району, де мешкає родина Павла.
Залишилися батьки, старша сестра Антоніна та наречена Марина.
Нагороди та відзнаки
ред.- Орден «За мужність» III ст. (20.06.2014, посмертно) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі та незламність духу[4].
- Нагрудний знак «За оборону Луганського аеропорту» (посмертно).
Вшанування пам'яті
ред.- 11 грудня 2014 року в Дніпрі на фасаді будинку по вулиці Висоцького, 2, де мешкав Павло Ніконов, та на фасаді будівлі ЗОШ № 142, йому встановлені меморіальні дошки[5].
- 13 червня 2015 року в Дніпрі на Алеї Героїв до роковин загибелі військових у збитому терористами літаку Іл-76 встановили пам'ятні плити з іменами загиблих воїнів[6].
- 18 червня 2016 року на території військової частини А1126 в смт Гвардійське урочисто відкрили пам'ятник воїнам-десантникам 25-ї повітряно-десантної бригади, які героїчно загинули під час бойових дій в зоні проведення АТО. На гранітних плитах викарбувані 136 прізвищ, серед них і 40 десантників, які загинули у збитому літаку в Луганську[7].
- Пам'яті десантника Павла Ніконова присвячено турнір з футболу серед дитячих команд Дніпра та турнір з міні-футболу, які проводяться щорічно[8][9][10].
Див. також
ред.Примітки
ред.- ↑ Військово-транспортний літак Повітряних Сил Збройних Сил України ІЛ-76 при заході на посадку на аеродром Луганськ був підбитий терористами // Сайт Міністерства оборони України, 14 червня 2014. Архів оригіналу за 14 червня 2014. Процитовано 6 серпня 2017.
- ↑ Стали відомі прізвища усіх, хто загинув у збитому ІЛ-76 // «Українська правда», 14 червня 2014. Архів оригіналу за 31 липня 2017. Процитовано 6 серпня 2017.
- ↑ «Якщо на світі є пекло, то це було воно…» // «TV-News», 22 червня 2016
- ↑ Указ Президента України від 20 червня 2014 року № 543/2014 «Про відзначення державними нагородами України»
- ↑ Відкриття меморіальної дошки Павлу Ніконову // Сайт Спеціалізованої СЗОШ № 142, 11 грудня 2014. Архів оригіналу за 6 серпня 2017. Процитовано 6 серпня 2017.
- ↑ У Дніпропетровську відкрили меморіал військовим, загиблим у збитому під Луганськом літаку // «Радіо Свобода», 13 червня 2015. Архів оригіналу за 2 серпня 2017. Процитовано 6 серпня 2017.
- ↑ На Дніпропетровщині відкрили пам'ятник воїнам-десантникам, які віддали своє життя за Україну // Сайт Міністерства оборони України, 19 червня 2016. Архів оригіналу за 2 серпня 2017. Процитовано 6 серпня 2017.
- ↑ У Дніпропетровську пройшов футбольний турнір пам'яті українського бійця Павла Ніконова // «34 канал», 29 квітня 2015. Архів оригіналу за 6 серпня 2017. Процитовано 6 серпня 2017.
- ↑ В Дніпрі пройшов турнір пам'яті Павла Ніконова, який загинув у небі над Луганськом // Gorod.dp.ua, 10 серпня 2016. Архів оригіналу за 6 серпня 2017. Процитовано 6 серпня 2017.
- ↑ Дитячий турнір пам'яті Павла Ніконова, 11 травня 2017 на YouTube
Джерела
ред.- Ніконов Павло Сергійович [Архівовано 11 серпня 2014 у Wayback Machine.] // Книга пам'яті полеглих за Україну.
- Ніконов Павло Сергійович [Архівовано 6 серпня 2017 у Wayback Machine.] // Український меморіал.
- Євгенія Рудницька. Загиблий в ІЛ-76 зенітник з Дніпропетровська: «Я що — боягуз, щоб вдома сидіти?!» [Архівовано 6 серпня 2017 у Wayback Machine.](рос.) // «КП в Україні», 15 червня 2014.
- Олександр Розумний. Паша — добра душа [Архівовано 6 серпня 2017 у Wayback Machine.](рос.) // «Дніпро вечірній», 29 червня 2014.
- Кирило Железнов. Батько загиблого Героя АТО: «Якщо Росія вторгнеться, я, як і син, візьму автомат» [Архівовано 6 серпня 2017 у Wayback Machine.](рос.) // «ДеПо», 15 липня 2014.
- Найбільша втрата ЗСУ в небі: річниця аварії Іл-76 під Луганськом // «Вечірній Кам'янець» за матеріалами «Вчасно» [Архівовано 2 серпня 2017 у Wayback Machine.], 14 червня 2017.