Вікіпедія

Плотницький Олег Юрійович

український волейболіст

Олег Юрійович Плотни́цький (нар. 5 червня 1997, с. Липівка[2][3], або Летківка[4], Вінницька область) — український волейболіст, догравальник італійського клубу «Сір Сафети Суса» з міста Перуджі. Капітан національної збірної. Майстер спорту України міжнародного класу.

Олег Плотницький
2019
2019
2019
Загальна інформація
Національністьукраїнець
Громадянство Україна[1]
Народження5 червня 1997(1997-06-05) (27 років)
с. Летківка
Зріст194 см[1]
Спорт
КраїнаУкраїна Україна
Вид спортуволейбол
Команда«Локомотив» (Харків)
«Монца» (Італія)
«Перуджа» (Італія)
Нац. збірнаУкраїна Україна
CMNS: Плотницький Олег Юрійович у Вікісховищі
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Плотницький.

Із біографії

ред.

Народився в Липівка на Вінниччині. Тато — Юрій Володимирович Плотницький[5] — і мама Оксана[6] були волейболістами. Після завершення ігрової кар'єри Юрій Плотницький став тренером. З трьох років Олег проживав у Хмельницькому.[7]. Син у нього тренувався з другого класу, у ДЮСШ-2 «Новатор» у Хмельницькому). У восьмому класі Олег переїхав до Харкова, де навчався в Харківському обласному вищому училищі фізичної культури та спорту.

Навчався в Кам'янець-Подільському національному університеті імені Івана Огієнка.

Першою командою була харківська «Юракадемія». Потім виступав за «Локомотив», найсильніший клуб в історії українського волейболу. Де двічі здобув золоті медалі чемпіонату України.

У листопаді 2017 року отримав запрошення від італійського клубу «Веро Воллей Монца». Наразі є єдиним українським представником у найсильнішій волейбольній лізі. Відіграв два сезони в «Монці», ставши лідером команди, у сезоні 2019-20 перейшов до «Сер Сейфеті Перуджі».

В «Перуджі» він виграв три Суперкубки Італії, нагороджений як MVP у 2022 році, Кубку Італії 2021-22 та Клубному чемпіонаті світу 2022.

У сезоні 2023/24 вперше в кар'єрі здобув золоті нагороди чемпіонату Італії.

З 14 років також бере участь у змаганнях із пляжного волейболу. З першим партнером Микитою Калабердою переміг у юнацькому чемпіонаті України 2011 року. Два роки грав у парі з Дмитром Канаєвим, а потім — з Іллею Ковальовим, партнером по «Локомотиву».

Виступи за збірну

ред.

За юніорську збірну України виступав з 2013 року. У першому матчі грав за команду 1995 року народження.

Гравець збірної України (U-20)[8]. У складі студентської збірної України (головний тренер — Уґіс Крастіньш) — півфіналіст Універсіади 2017[9].

Капітан національної збірної, учасник чемпіонатів Європи, і Чемпіонату Світу.

2021 року виграв срібну медаль Європейської золотої ліги.[10].

2022 року вперше в історії збірна Україна взяла участь у фіналі чемпіонату світу. Олег показав гарну гру і вивів збірну в 1/4 фіналу, де програли збірній Словенії.

2023 року у складі збірної виборов срібні нагороди Європейської золотої ліги та бронзові — кубка претендентів. В обох турнірах українці програли 2-3 збірній Туреччини.

Досягнення

ред.

У збірній

ред.

Клубні

ред.

Україна

Італія

  Чемпіон Італії: 2024

Індивідуальні відзнаки

ред.

Примітки

ред.
  Зовнішні відеофайли
  ОЛЕГ ПЛОТНИЦЬКИЙ: ВЕЛИКДЕНЬ ВДОМА, НОВІ ПРОПОЗИЦІЇ ТА ПРЕМІАЛЬНІ В ІТАЛІЇ. ЕКСКЛЮЗИВ ВІД KAMP-SPORT на YouTube // Kamp–Sport. — 2021. — 3 травня.
  Олег Плотницький про підготовку до ігор, власні забобони (Ранок 22.07.19) на YouTube // Суспільне Чернігів. — 2019. — 22 липня.
  Нова зірка світового волейболу - Олег Плотницький // Нападай як PRO #7 на YouTube // RSport — Волейбол. — 2020. — 9 листопада. (рос.)
  Лубе Чівітанова vs Перуджа. Хуанторена vs Плотницький на YouTube // RSport — Волейбол. — 2021. — 17 лютого. (рос.)
  Перуджа vs Лубе Чівітанова. Плотницький vs Хуанторена на YouTube // RSport — Волейбол. — 2021. — 20 лютого. (рос.)
  🎙#1 — Олег Плотницький. Збірна, конкуренція з Леоном, зарплата в Перуджі, стосунки з Анною Степанюк на YouTube // volleyball.ua. — 2020. — 18 травня. (рос.)
  1. ↑ а б Леґа Паллаволо Серія А — 1987.
  2. ↑ Суворе дитинство, гроші і «спорт поза політикою». Відверте інтерв'ю української зірки європейського волейболу. Архів оригіналу за 24 жовтня 2019. Процитовано 24 жовтня 2019. {{cite web}}: Недійсний |url-status=no (довідка)
  3. ↑ Іноді стверджують, що народився у Вінниці; див.: Зірковий український спортсмен може змінити Італію на Росію [Архівовано 29 вересня 2021 у Wayback Machine.].
  4. ↑ Волейбольна Вінничина.
  5. ↑ 2020 — Рік Європи в Україні Відкриймо для себе Європу разом! (Хмельницькі легіонери в Європі-Плотницький Олег Юрійович) [Архівовано 26 вересня 2021 у Wayback Machine.].
  6. ↑ 3:15 [Архівовано 24 вересня 2021 у Wayback Machine.].
  7. ↑ 2020 — Рік Європи в Україні Відкриймо для себе Європу разом! (Хмельницькі легіонери в Європі-Плотницький Олег Юрійович).
  8. ↑ Микола ПАСАЖІН: «Суперники серйозні, але їх можна перемагати» [Архівовано 10 грудня 2021 у Wayback Machine.]. — 2017.
  9. ↑ Універсіада. Чвертьфінал. Поквиталися з бразильцями!. Архів оригіналу за 5 жовтня 2021. Процитовано 5 жовтня 2021.
  10. ↑ Збірна України — срібний призер Золотої Євроліги-2021. Волейбол в Україні. Архів оригіналу за 6 вересня 2021. Процитовано 11 вересня 2021. {{cite web}}: Недійсний |url-status=no (довідка)
  11. ↑ Play Off SuperLega Credem Banca Tabellone.
  12. ↑ Олега Плотницького визнали найкращим гравцем чвертьфіналів волейбольної Ліги чемпіонів. Архів оригіналу за 29 вересня 2021. Процитовано 29 вересня 2021.
  13. ↑ [1]
  14. ↑ Леваднюк, Сергій (24 жовтня 2023). Олег Плотницький отримав відзнаку найкращого приймаючого італійської Суперліги з волейболу сезону 2022/23. Суспільне спорт.

Джерела

ред.

Посилання

ред.
Отримано з https://uk.wiki.x.io/w/index.php?title=Плотницький_Олег_Юрійович&oldid=44211130